Картини студентів педуніверситету прикрасять лікарні Тернополя

• 15 вересня 2015 р.

• Діана Олійник

Мистецьку акцію допомоги різним закладам, зокрема лікарням, започаткували в Тернопільському національному педагогічному університеті.

Днями 10 картин передали в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню. Вони прикрасять приміщення консультативного відділення, де невдовзі закінчать ремонт.

- Наш університет започатковує мистецьку акцію, для того, щоб популяризувати творчість наших студентів і прикрашати інтер’єр лікувальних закладів, щоб роботи наших молодих художників служили людям, збагачували духовних світ пацієнтів, - розповіла викладач кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх викладання ТНПУ Світлана Вольська. - На прохання адміністрації лікарні університет надав роботи для оформлення приміщень цього лікувального закладу.

В основному серед робіт молодих художників представлений живопис. Є кілька робіт Віри Ділай, Лілії Василенко, Олени Смакули, Олени Вандак, Миколи Ганиша, Галини Петрів. Це як і академічні роботи, які художники виконували в аудиторії, так і творчі роботи, виконані без супроводу викладачів.

Мистецьку акцію в університеті планують продовжити і в інших медичних закладах міста, зазначила Світлана Вольська, незабаром картини тернопільських художників з’являться ще в кількох лікарнях Тернополя.

У його книжках все неживе рухається, розмовляє, танцює, літає і плаває

09.01.2019 09:13   Джерело: TeNews
Опубліковано : Валентина Семеняк

«Той, у кого в душі сяє поетичне сонце, випромінюватиме його завжди, навіть у хмурний день. І на те є особлива причина: бо такі люди народжуються вже із тим сонцем. Інакше жити вони не можуть.  А ведеться їм у житті не просто. А все через оте сонце, бо в кишеню ж його не сховаєш? Воно іскриться, насамперед, через очі, відтак – через погляд. Зрештою – проситься на папір, спробуй отоді вгамувати сонячне слово. Ще нікому не вдавалось це зробити.  Про кого я? Про сонячне слово Ярослава Павуляка. Чим далі віддаляється він від нас у земному просторі і часі, тим ближчою стає його сонячно-поетична палітра». Так одного разу написала я у статті про настасівського поета Ярослава Павуляка, після того, як ознайомилась із дещицею із його поетичної скарбнички. І не помилилась. З кожним роком все більше і більше вивчається творчість нашого талановитого краянина…

Ось і напередодні Новоріччя побачила світ унікальна книга статей і рецензій «Ярослав Павуляк у слові». А передувало цьому виданню урочисте зібрання в ТНПУ, на якому започаткували мовознавчі конкурсні змагання на відчуття глибинності поезії Ярослава Павуляка.  Це спільна і вагома праця відомих тернопільських філологів та письменників, зокрема факультетів – мистецтв, філології і журналістики, кафедр  – музикознавства та методики музичного мистецтва, теорії і методики української та світової літератури, загального мовознавства і слов’янських мов ТНПУ імені Володимира Гнатюка. Вони зробили першу спробу літературознавчого та мовознавчого аналізів творів українського поета. Літературний світ щойно починає відкривати для себе поетичне слово згаданого Майстра віршотворення. І це лише початок. Адже, як пише у своїй передмові редактор-упорядник, доктор мистецтвознавства, професор Олег Смоляк: «Поезії Ярослава Павуляка потребують вдумливого читання не лише текстів, а й низки підтекстів, саме в них і приховані основні смисли його поетичного бачення світу, адже діапазон його світовідчуття надзвичайно широкий – від фольклорних первнів (первоначала – авт.) до сучасного лінійного осягання глибин суспільства і природи. Поезія Я. Павуляка надзвичайно міфологізована, асоціативна і символічна, медитативна, імпресіоністична та експресіоністична. У нього все неживе рухається, розмовляє, танцює, літає і плаває».

Ця книга про світовідчуття і творчу манеру, характер, зрештою, епоху, у якій жив і творив поет. «Особливість його таланту полягає у вмінні створити цілий світ в одному рядку чи навіть в одній метафорі» («Штрихи до літературного портрета Ярослава Павуляка» – кандидат філологічних наук Марія Данилевич, Ірина Павлюк, вчитель української мови і літератури Качанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів). Приємною несподіванкою було прочитати статтю поета-політв’язня Степана Сапеляка: «Лебедине знамено Ярослава Павуляка», яка у свій час стала передмовою до збірки Павуляка «Дороги додому». Цікавими спостереженнями над поетикою Майстра зорових і слухових образів, розмаїтої строфіки та блискучих метафор ділиться кандидат філологічних наук Леся Вашків: «Особливим у віршах Я. Павуляка є характер риторичних запитань Навіть вирвані з контексту, вони зберігають свій парадоксальний сенс. Павуляків питальник риторичний репрезентують такі зразки: «Та чи не зайві ми, якщо когось нема?», «І не соромно вам на світі набридати самому собі?», «Куди тобі, річко, мандрівочка пахне?». Символіку води у поезіях настасівського поета досліджував доктор мистецтвознавства, професор Олег Смоляк: «Найчастіше вода виступає в іпостасі річки. Остання у поезіях представлена, зазвичай, божеством, що може літати понад хатою і нести на собі рибу у формі сльози. Вода в одному вірші представлена як однією її формою (річкою), так й іншою (сльозою). У поезіях Ярослава Павуляка натрапляємо на символіку води у стихії дощу, адже дощ, за народними уявленнями, –  «благодать Божа», без нього немислиме все живе на світі…. Отож, вода в поезіях Ярослава Павуляка представлена широким спектром символів у її формах, властивостях і стихіях. Найчастіше вона символізує життєве творче начало, що генерує людську думку та дух. Окремі її різновиди творять тло, навколо якого розгортаються візії поета, природи й суспільного розвитку».

Сказали своє дослідницьке слово у літературознавчому збірнику і завідувач літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської у Чернівцях, член НСПУ Володимир Вознюк, вчитель української мови і літератури Настасівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Світлана Зальопана, студентки факультету філології і журналістики ТНПУ імені Володимира Гнатюка Катерина Макогін, Олена Шпак, кандидат філологічних наук Ніна Свистун, декан факультету філології і журналістики Тетяна Вільчинська. Три рецензії належать перу талановитих письменників – Петру Сороці, Тетяні Дігай (обоє на книжку «Дороги додому», Джура) та Ігорю Фарині. На думку пані Тетяни : «Безсумнівна оригінальність художнього світобачення, відсутність набору штампованих фраз і псевдо патріотичної риторики принципово відрізняє поезію Павуляка від заангажованої продукції більшості сучасників-поетів. Ці вірші – вислови справді вільної особистості, не зв’язаної жодними канонізованими умовностями». «У поета завжди свіжі несподівані тропи, чудесні мистецькі образи, дивовижні словесні знахідки,  – роздумує у рецензії на книжку «Дороги додому» ( Джура) світлої пам’яті – Петро Сорока. – Їх приємно перелічувати, повторювати вголос чи перевіряти на акустичність звучання. Від того вони не втрачають свого природного блиску, а, здається, світяться ще яскравіше і вабливіше: «За моєю спиною тісно моїм рукам. За моєю корою світ догори ногами…», «Голота вишневих ягід у бутлях, відлитих з неба», «І тримає човном рідну воду на дні», «Нетлінний тато вистругав дорогу», «Обіймаю її – притуляє устами мене»…

І, наостанок, Ігор Фарина – поет літературознавець, член НСПУ із Шумська. У щойно надрукованій книзі є дві праці знаного в Україні письменника: стаття «Екзистенція «павуляківського» поетичного слова» та рецензія «Проростання зі стебла мовчання». У статті пан Ігор робить ретельний аналіз поетичного доробку Ярослава Павуляка. На думку Фарини, головною емоційною рисою його творчості є трагізм, який пропущений через світлість світовідчувань. Віршам притаманні складність, багатоплановість: хаос і космос, статика і рух, життя і смерть. Застосовується кілька типів фразеології, фольклор – стихія народнопісенності, національний контекст поезотворчості, про синтез християнських і язичницьких мотивів. Це доволі глибокий і розгорнутий аналіз на тлі інших культур і традицій: Словаччина, США. «Проростання зі стебла мовчання» (збірка віршів «Сон є сон», редакція газети «Вісті Центральної спілки споживчих товариств України», Київ, за сприяння художника Івана Марчука) – такий сакральний заголовок рецензії Ігоря Фарини. Вона про творчі перегуки з іншими українськими поетами в епоху тоталітарного режиму, зачіпає питання про інтимність лірики, про епічність мислення, образність висловлювання. Провадить невеликий екскурс у глибоко релігійність поезії Ярослава Павуляка. І не проходить повз питання про високу мовну культуру –  мовленнєвий апарат: новотвори, рідковживані слова, галицизми.

До слова. Книга побачила світ завдяки фінансовій підтримці  компанії «Агропродсервіс».

Валентина Семеняк

Тернопільська релігієзнавиця про перехід УГКЦ на новий календар

Українська Греко-Католицька Церква переходить на новий календарний стиль. Про це розповів глава УГКЦ Святослав Шевчук. Релігієзнавиця, професор історичного факультету ТНПУ Елла Бистрицькапрокоментувала рішення про перехід на календар за Григоріанським стилем ...

Опубліковано 7 лютого 2023 р.

Джерело : Суспільне Тернопіль

Тернопільський педагогічний університет, Андрій Шимановський та Тернопіль. УніверCheck 2. Професії

Ку-ку всім глядачам, які щочетверга збираються на перегляд другого сезону освітнього тревелу Сашка та Лери “УніверCheck 2. Професії! 

У тернопільському університеті почали виготовляти окопні свічки

Окопні свічки почали виготовляти у Тернопільському педуніверситеті. Їх передадуть до Збройних Сил України. Аби розширити темпи виробництва, волонтери оголосили збір необхідних матеріалів.

Окопні свічки – необхідність у теперішніх умовах. Аби змайструвати їх, необхідні бляшанки, свічкові залишки, картон. Як зазначив ректор університету Богдан Буяк, волонтерська ініціатива об’єднала викладачів і студентів.

«Волонтерський центр ТНПУ розпочав виготовлення окопних свічок у зв‘язку з великою кількістю запитів військових. Перші свічки незабром буде передано на потреби Збройних Сил України. Потрібні такі матеріали: бляшанки, свічкові залишки, віск, парафін, картон (з подвійною гофрою)».

Для закупки матеріалів, заправлення балонів, придбання допоміжних засобів і доставки окопних свічок до пунктів призначення потрібні чималі кошти, – кажуть волонтери. Задонатити можна у скриньку в фоє головного корпусу ТНПУ.

19 січня 2023 р.

Софія Романська

Джерело: За Збручем