Ректор ТНПУ ім. В. Гнатюка Володимир Кравець: «Колись студенти менше думали про матеріальне і як “вбити” когось своїм виглядом»

Володимир Кравець – ректор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка 27-ий рік поспіль. Пригадую, коли сама навчалася в цьому виші, на лекції ректора приходили студенти зі старших курсів, хоч у них цієї пари не було в розкладі. Володимир Петрович цікаво розповідав про сімейні цінності, не тривіально і, що головне, говорив чесно. Днями ми спілкувалися про те, яким студентом був сам ректор.

Нотатки з розмови

На жаль чи на радість, бути вчителем або викладачем я не мріяв ніколи. Закінчивши школу із золотою медаллю, бачив себе військовим. Відтак, спочатку вступив у Київське танкове училище, де планував осягнути спеціальність танкіста, але через два місяці покинув навчання. В той час у армії були жорсткі правила, дисципліна, не так, як тепер. А мені бракувало дисциплінованості. Тож військова сфера – далеко не моє.

Після цього працював оператором дискових фільтрів, бригадиром на цукровому заводі у Кременці. Тут отримав цікавий досвід в сенсі становлення особистості, вчився активної соціалізації.

Згодом вступив на навчання до Кременецького педінституту. Чому? Пояснення просте: у мене не було батька, а залишати маму і їхати в інше місто не випадало. Так я потрапив на фізмат. До третього курсу жив вдома. На останньому продовжив навчання в Тернополі, де вже поселився у гуртожитку, в цьому приміщенні зараз фізико-математичний факультет ТНПУ ім. В. Гнатюка. Спочатку у кімнаті нас було вісімнадцятеро (!), як в солдатських казармах. Через два місяці після цього інститут орендував студентам кімнати на двох поверхах у гуртожитку “Машзаводу”, що на проспекті Степана Бандери. Тут вже нас жило четверо у кімнаті.

Студенти жили веселіше

Від мами я навчився багатьох кулінарних речей. Хлопці з кімнати були з ближніх до Тернополя сіл, тож часто привозили продукти з дому – качок, курей, сало, м’ясо, а готував я – супи, борщі, рагу, тушковані страви. До сьогоднішнього дня успішно кулінарю.

Як відмінник, стипендію отримував підвищену – 35 карбованців, згодом 43 крб. – непогані гроші на той час. Приміром, за 10 крб. можна було з товариством із 4 осіб посидіти в ресторані і навіть випити чарку горілки. Продукти харчування були дешевими, на сніданок хрестоматійно були батон (22 коп.) і кефір (28 коп.).

Студенти жили веселіше, ніж нині. Менше думали про матеріальне чи як “вбити” когось своїм зовнішнім виглядом.

«Двічі мене викликали в КГБ за анекдоти про політбюро»

З першого курсу навчання я був капітаном команд КВН. Особисто організовував розважальну програму «Кабачок «13 стільців» – це своєрідний театр мініатюр. Спочатку виступали на рівні інституту – перед усім викладацьким складом і ректором. Потім почали гастролювати селами і районними центрами Тернопільщини, навіть гонорари отримували. Жартували в основному про викладачів, над життям. Мене двічі викликали в КГБ за анекдоти про політбюро…

У виписці до диплому не маю жодної четвірки. За оцінками і в школі, і в інституті був перфекціоністом. Але за стилем поведінки – далеко не такий досконалий. У школі на всіх педрадах часто вагалися, яку ж оцінку з поведінки мені ставити.

Прокуратура крокувала по слідах, доки не відпрацюєш 3 роки

Будучи студентами, ми не ставили перед собою захмарних цілей. Нас ніхто не питав, де хочемо працювати, – «іменем революції» відправляли на Рівненщину, Полісся, Карпати. Не дай, Боже, не поїдеш – не дадуть працювати ніде більше. Прокуратура крокувала по слідах, доки не відпрацюєш 3 роки після інституту. Зараз, до речі, знову до цього повертаються, бо у село ніхто не йде працювати.

Завжди кажу студентам, що цей період їхнього життя – найкращий. Слід прожити його так, аби було що згадати. Бо коли все покладеш на вівтар “болонської системи”, весь час проводитимеш у читальних залах, хоч це теж потрібно, не матимеш, що згадати. Всього повинно бути в міру.

Нагадаємо, сьогодні на «Погляді» будуть опубліковані розмови з усіма ректорами Тернополя з нагоди Дня українського студента. Про те, яким студентом був ректор Тернопільського національного технічного університету Петро Ясній, можна почитати тут.

Опубліковано в Інтернет-виданні «Погляд»

6 квітня 2017

Джерело: poglyad.te.ua

В Біблійному саду ТНПУ постала скульптура "Вознесіння Господнє"

22 жовтня підчас VIІ Конгресу молодих дослідників релігії «Релігія в сучасній культурі» у Біблійному саду на території Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (масив "Дружба") відбулося відкриття та освячення скульптурної композиції «Вознесіння Господнє». Авторами композиції стали викладачі кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх навчання факультету мистецтв ТНПУ, заслужений архітектор України Михайло Нетриб’як і народний художник України Роман Вільгушинський.

У відкритті композиції та її освяченні взяли участь синкел у справах стратегії розвитку Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ о. Віталій Козак та священники, які навчаються у закладі. Відтак, студенти спільно зі священнослужителями здійснили символічне висадження дерева поблизу скульптури.

Повний відеозапис події:  https://www.youtube.com/watch?v=8bbYYx3oX7o&feature=emb_logo

прес-служба архиєпархії

світлини http://oda.te.gov.ua/

Довідка:

VII Конгрес молодих дослідників релігії «Релігія і сучасній культурі» відбудеться 22-23 жовтня 2020 р. Це щорічна конференція спрямована на залучення молоді до наукового життя та розвиток релігієзнавчої науки загалом. Історія Конгресів молодих релігієзнавців розпочалася у 2014 році. З того часу щорічно їх організовували на базі університетів Києва, Чернівців, Луцька, Львова, Харкова. Ініціатором і постійним співорганізатором конгресів є Майстерня академічного релігієзнавства.

Цьогоріч, через карантинні обмеження, Конгрес відбувається в оновленому форматі - онлайн. Заплановано роботу пленарного засідання, 6-ти секцій, 2-х круглих столів і міждисциплінарного семінару.

На конгресі о. Андрій Цяпута мав доповідь на тему «Роль мирян у підпільній УГКЦ».

Співорганізаторами Конгресу стали кафедра соціології релігії Краківського педагогічного університету та Стамбульський фонд науки і культури

Опубліковано на сайті "УГКЦ Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії"

22.10. 2020

Джерело: http://www.tze.org.ua/reportazhi

Опубліковано на сайті "TeNews"

22 жовтня 2016

Джерело: www.tenews.org.ua

doba.te.ua

Без сюрпризів, або як у тернопільському університеті пройшли вибори

11 жовтня 2016р. відбулись вибори голови Студентська рада ТНПУ ім. В.Гнатюка. Нею стала Ірина Мухіна – голова студради 2015-2016 н.р.

Протягом проведення спостереження за виборами НЕ було зафіксовано порушеннь виборчого процесу.
Попередньо у зв’язку із ущільненням навчального графіку та складністю проведення прямого голосування усіх студентів університету , Виконавчий комітет Студентської ради ТНПУ ім.В.Гнатюка провів попередній етап виборів Голови Студентської ради , а саме вибори делегатів від факультетів.
Для отримання бюлетеня кожному із обраних делегатів слід було зареєструватись у реєстраційному листку та пред`явити студентський квиток.
На звітно-виборчій конференції представники студентського самоврядування університету прослухали звіт голови про роботу студентського самоврядування за 2015/2016 навчальний рік.
Далі кандидати на посаду голови студентської ради: Ірина Мухіна, Любомир Дереч, Надія Шамбель представили свої передвиборчі програми та відповіли на поставлені запитання виборців.
З числа присутніх делагатів було сформовано лічильну комісію.

Шляхом таємного голосування присутні делегати зробили своє волевиявлення. За результатами якого Мухіна Ірина набрала 44% голосів, Надія Шамбель -21%, Любомир Дереч-15%, проти всіх-21%.

Відповідно до цього було прийнято рішення про проведення другого туру виборів між Мухіною Іриною та Шамбель Надією, його результати такі: Мухіна Ірина-54% голосів, Шамбель Надія- 46% голосів.
Отже, головою Студентська рада ТНПУ ім. В.Гнатюка обрали Мухіну Ірину.

Опубліковано на сайті "Тернопіль наживо"

19 Жовтня 2016

Джерело: ternopillive.com.ua

Маскувальні сітки для бійців АТО плетуть студенти-історики ТНПУ

Маскувальні сітки для бійців АТО плетуть студенти-історики. Впродовж двох років вони передали їх на Схід більше 2 тисяч метрів. Воїни запевняють, ці сітки надійні і якісні. Час для виготовлення таких сіток студенти знаходять в перерві, або після занять. Матеріали приносять з дому. Юні історики переконані, так вони роблять свій вклад для захисту України.

Опубліковано на сайті "4Tv"

26 жовтня 2016

Джерело: tv4.te.ua

               YouTube