Uncategorised
Студенти ТНПУ ім.В.Гнатюка здобули призові місця на чемпіонаті світу з універсального бою
У напружених поєдинках, що складалися з подолання спеціальної смуги перешкод, стрільби, метання ножів і рукопашного поєдинку на татамі, спортсмени збірної команди України посіли перше командне місце.
На цих змаганнях у складі збірної команди України успішно виступили студенти Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка.
Сергій Качура (крайній справа) - бронзовий призер чемпіонату світу
Так, у розділі «Light» перше місце серед дівчат у ваговій категорії до 52 кг посіла студентка факультету фізичного виховання Малищик Богдана, а срібною призеркою у цьому розділі програми у ваговій категорії до 52 кг серед жінок стала випускниця ТНПУ Дереш Любов.
Студент другого курсу факультету фізичного виховання Качура Сергій посів третє місце у ваговій категорії до 65 кг серед чоловіків.
Богдана Малищик і Сергій Качура - медалісти чемпіонату світу з універсального бою
У розділі «Classic», навпаки, Дереш Любов у ваговій категорії 52 кг стала чемпіонкою світу серед жінок, а Малищик Богдана здобула звання віце чемпіонки світу. Третє місце у ваговій категорії 65 кг серед чоловіків посів Сергій Качура.
В результаті у командному заліку збірна команда України посіла перше місце. Другими були представники Азербайджану, а третє – у команди Узбекистану.
Богдана Малищик (перша зліва) і Сергій Качура (другий зліва) після нагородження
Нагадаємо, що для наших студентів Богдани Малищик і Сергія Качури «рідним» видом спорту є вільна боротьба. Вони є кандидатами у майстри спорту з вільної боротьби, призерами всеукраїнських змагань. Поєднання різних видів єдиноборств допомагає Богдані і Сергію у подальшому вдосконаленні спортивної майстерності.
Збірна команда України - чемпіон світу з універсального бою
Вітаємо наших студентів із високими результатами та бажаємо подальших високих здобутків у спорті і навчанні!
Доцент кафедри теорії і методики
олімпійського та професійного спорту
Шандригось В.І.
Опубліковано на сайті ТНПУ ім. В. Гнатюка
20 грудня 2021 р.
Студентка ТНПУ ім.В.Гнатюка -
чемпіонка Всеукраїнського турніру з боксу
В м.Івано-Франківську завершився Всеукраїнський турнір з боксу пам`яті заслуженого тренера України Валерія Дем`янова. Цього року змагання проводилися втринадцяте. У турнірі, що проходив у приміщенні Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи, взяли участь понад 150 боксерів і боксерок з 20 команд України.
Не оминули ці змагання і представницю Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Так, в складі збірної команди Тернопільської області у ваговій категорії до 60 кг серед жінок чемпіонкою стала студентка факультету фізичного виховання, майстер спорту України Каріна Вовк. Причому, в поєдинку за вихід у фінал змагань Каріна впевнено перемога багаторазову чемпіонку України.
Перед початком поєдинку
Атакує Каріна Вовк (у синій формі)
Каріна Вовк - чемпіонка турніру
Нагороди Каріни Вовк
Вітаємо Каріну з черговим успіхом та бажаємо подальших високих здобутків у спорті і навчанні!
Доцент кафедри теорії і методики
олімпійського та професійного спорту
Шандригось В.І.


первісних образів замків
створюють науковці та студенти ТНПУ
Про це кореспонденту Укрінформу повідомив ректор вишу Богдан Буяк.
«Проєкт відтворення об’ємних моделей фортифікаційних споруд Тернопілля спільно розробили й опрацювали фахівці із фізико-математичного, історичного та інженерно-педагогічного факультетів. Так, історики ретельно досліджували минуле замків, збирали дані про них, усе, що можна було знайти в архівах. Далі інженери-програмісти опрацьовували отримані дані й після програмування переводили той чи інший замок у 3D-модель його первісного вигляду. Виготовлено вже понад 20 таких моделей тернопільських замків та один – Хотинської фортеці з Буковини», – розповів Буяк.
За його словами, сучасне обладнання, серед якого – програмне забезпечення, сканери, шість 3D-принтерів, зокрема поки що єдиний у Тернополі надпотужний, який придбали в університеті, –дають змогу відтворювати як зовсім мініатюрні замкові моделі, так і розміром метр на метр.
Замки Тернопільщини туристи можуть побачити і в 3D-форматі / Фото: Олег Снітовський, Укрінформ
Більше світлин дивіться в Альбомі
«Зараз наші студенти за допомогою викладачів вже беруть ці моделі замків і переносять їх в пізнавально-ігрові варіанти, розробляють віртуальні мандрівки ними, створюють такі собі українські ігрові вестерни, де розкривається історія цих споруд, знакові події, пов’язані із обороною замків. Нині до цього проєкту зголосилися долучитися наші колеги із двох польських та Стамбульського університетів. Для них це теж цікаво, адже із цими країнами пов’язана історія фортифікаційних споруд Тернопільщини. Це зрозуміло, адже свого часу представники однієї держави нападали на замки Поділля, іншої – захищалися в таких оборонних спорудах», – зазначив Буяк.
Завідувачка кафедри інформатики і методики її викладання ТНПУ Галина Генсерук додала, що проєкт створення 3D-моделей замків Тернопілля переміг на Всеукраїнському фестивалі інновацій, отримавши приз глядацьких симпатій.
Нині 3D-моделі тернопільських замків – «родзинка» туристичних виставок, їх вже бачили у Києві, за кордоном. Процес їхнього відтворення у формі об’ємних моделей у тернопільському виші триває.
Як повідомляв Укрінформ, на Тернопільщині нараховується понад 30 замків – третина від усіх фортифікаційних споруд України. Зараз фахівці обласного управління культури і туризму створюють QR-коди із розташуванням їх на інформаційних стендах біля входів до замків і з подальшою віртуальною мандрівкою давніми оборонними спорудами краю.

за версією Global Teacher Prize
Серед цьогорічних переможців – і Оксана Юрків, яку на цьому конкурсі визнали найкращою вчителькою фізкультури 2021 року.
Вона восьмий рік працює у Козівській гімназії імені Володимира Ґерети на Тернопільщині. За цей час провела понад пів тисячі уроків фізичної культури.
Як же вдалося педагогу із провінційного містечка здобути перемогу в престижному конкурсі? Чим є для неї та її вихованців уроки фізкультури? Чому батьки радо довіряють Оксані Юрків своїх дітей не тільки на час навчання у школі, а й поза уроками? Про це та інше – у нашій розмові з учителькою-новаторкою з Тернопільщини.
КОЛИ ВЧИТЕЛЬ ПЕРЕМАГАЄ БУХГАЛТЕРА
- Отож, Оксано, як же це все трапилося, ота подія, що прославила вас на всю Україну?
- Скажу відверто, це все якось було спонтанно – та участь у Global Teacher Prize. Ви не повірите, але самі діти й номінували мене на цей конкурс.
- Навіть так?
- Направду. Я сама, напевно, ніколи би не наважилася, не думала про це, не було часу. А вони написали організаторам колективного листа, висунули мене на той конкурс, і то для мене була велика несподіванка. І коли з Києва зателефонували, що я номінована на участь у конкурсі, то що мала робити – не могла ж підвести своїх вихованців, вони повірили в мене, тож тим більше, я мала би повірити у себе. До речі, сама завжди закликаю своїх учнів до максимальної активності, до участі в різноманітних проєктах, конкурсах. Бо кожна з таких подій – це досвід, знайомства, нові перспективи, це все допомагає у подальшому житті.
- Скажіть, що є ключовим у вашій перемозі у тому професійному турнірі педагогів України?
- Не можу сказати буквально, що секрет успіху в тому чи іншому. Я ж усього-на-всього простий вчитель, спеціаліст першої категорії… Та ще й так склалося, що починала не з «педагогічної ниви», навіть не бачила себе педагогом, але вступила свого часу в Тернопільський педінститут імені Володимира Гнатюка, нині це національний педуніверситет.
- Тобто це не те, про що «мріяли і марили з дитинства»?
- Це була моя друга вища освіта, осмислено її здобувала, вже після закінчення Тернопільського національного економічного університету.
Але кожен виш дав мені певні знання, які згодилися у житті. Я завжди кажу й учням, і нинішнім студентам, коли зустрічаюсь із ними – беріть із навчання максимум, що можете взяти. Це багаж, який ніколи важким не буває. Ноша, яку завжди використаєте у житті.
- Попри дві вищих освіти, ви ще й професійна спортсменка?
- Так, це було у минулому. Професійно займалась гандболом, цей вид спорту – любов мого життя. Грала у гандбольній команді «Галичанка» у Львові, за збірну України неодноразово виступала, в команді Тернопільського національного економічного університету.
А потім з’явилася сім’я, діти, нові турботи, обов’язки…
- Що стало ключовим моментом, коли відбулася переорієнтація із професійного спорту на педагогіку?
- У мене був певний такий рубіж, коли я водночас працювала бухгалтером і займалася спортом. Але це все було дуже непросто. І чоловік, який працював у школі, віддав мені частину своїх уроків.
- Здавалося б, несумісні речі – бухгалтерія і фізкультура…
- Це так, коли пів дня ти за столом сидиш – купа цифр, а пів дня – на уроках, у спортзалі. І тут був вибір. Щось треба було полишати. Вибрала школу. Ось так учитель переміг бухгалтера (сміється).
ПРО МОТИВАЦІЮ, ВИШИВАНКУ І СУКНЮ ДЛЯ ПОДІУМУ
- Якою ж була у вас мотивація піти працювати у школу?
- Коли приходила на перші уроки в школу, то зрозуміла, що там варто давати ази різних видів спорту. І класно, коли бачиш, як різні діти по-своєму схоплюють, опановують основи того чи іншого виду. І в такому розмаїтті дитина інтуїтивно вибирає, що їй підходить, ти тільки спрямовуєш – ненастирливо, неквапливо, без ніякого тиску.
І вже коли бачиш, як дитина опановує те, що ти пояснювала, показувала, то це дуже приємно, дуже. Їх то все захоплює, як і мене, отакі зміни, коли видно, як вони формуються, як фізична культура, заняття спортом позитивно їх змінюють. Це радує. Ось така мотивація... Я просто живу фізкультурою, так, люблю спорт, а дітей – ще більше. Хочу, щоб у них свідомо формувалися звички здорового способу життя.
Скажу відверто, той рік, що пройшов, і вже навіть більше, рік пандемії, карантин, змусив багато переосмислити, зокрема й у роботі вчителя фізкультури. Розумієш, як це важливо, щоб діти були здоровими, й уроки фізичної культури тут також відіграють важливу роль.
- Повернімося до конкурсу. Як тривав відбір до фіналу?
- Все було дуже просто – заповнила анкету. Правда, десь два дні її заповнювала, після уроків, вечорами, бо дуже багато було різних запитань. Треба було подати посилання на Фейсбук, окремі сайти, де я розповідаю про свої розробки, на публікації в інших соцмережах, провідних профільних виданнях. І все. Спочатку ввійшла у перелік 50 учасників, я одразу й не повірила, потім – у десятку, у що ще більше не повірила. Але це вже виглядало, як у спорті – здолала одну віху, далі хочеш іще, аж до вершини. Так і тут. Звичайно, чого гріха таїти, хотілося здобути перемогу, а коли вже запросили до Києва на Софійську площу, то зрозуміла, що я – серед переможців, Перед цим сказали, який має бути дрес-код, з елементами етностилю. Приїхала у вишиванці. Але вже там, у Києві уточнили, має бути довге плаття. Та зуміла вийти із ситуації, плаття знайшлося…
ПРО ПЛАНКУ, ЯКУ ПОТРІБНО ПІДНІМАТИ ВСЕ ВИЩЕ
- Відчуваєте, що якось змінилося ставлення учнів до вас після перемоги у конкурсі?
- Скажу відверто: аж такої явної зміни у ставленні до мене не помічала… Можливо, учні 5-6 класів якось дивляться більш відкритими оченятами. А старшокласники – як було, так і є, може хіба якісь прояви гордості, що у них така вчителька (сміється).
Я ж їх як любила, так і люблю. А щодо самої себе, то якось ніби стала більш вимогливою, хочу бути ще кориснішою для своїх учнів… Ставлю перед собою вищі планки. Головне – не зупинитися у своєму розвитку.
- Гімназія, де ви працюєте, чимось відрізняється від інших подібних закладів Тернопільщини?
- Та нічим особливим. У нашій гімназії 314 гімназистів. У нас немає якогось супер-пупер надсучасного спортзалу, спеціальних новітніх тренажерів, але попри це – якось даємо собі раду. Головне, аби спортивні заняття не були нудними, намагаюся зробити так, щоби школярі ще з дитинства, хоч ким би вони стали в майбутньому, знайшли свій вид спорту, охоче робили фіззарядку, полюбили рух, активність на все життя.
- У мережі ви активно пропагуєте заняття з дітьми у басейні…
- Ми використовуємо басейн, який є в іншій школі, ходимо туди… Займаємось у залі місцевої ДЮСШ, зрештою, улітку просто ходимо на берег ставка, на пляж. Скажу відверто, результат досягається не завдяки найкращим умовам, а через зацікавленість самих дітей. От у нас у селищі відкрили прекрасну спортивну школу, але у ній дітей обмаль. Тож треба якомога більше залучати дітей до фізичних занять, спорту. Це серйозна проблема, що діти не біжать віддавати свій вільний час на оздоровлення.
ПРО ГАДЖЕТИ, ЕНЕРДЖАЙЗЕРИ І КОРФБОЛ ІЗ ПЕТАНКОМ
- А на ваші уроки всі радо біжать?
- Не можу сказати, що у мене всі учні ідеальні чи всі люблять фізкультуру. На жаль, між руховою активністю і гаджетами діти переважно обирають друге. От був у мене хлопчик, який, ну, просто ніяк не хотів ходити на уроки фізкультури – і все. Але якось поступово зрозуміла, що він любить прогулянки на велосипеді. І саме через отакі спільні велопрогулянки навернула його до фізичної культури. І бігаємо разом, і волейбол, в футбол граємо з ним та іншими дітьми. Я часом кажу, що вони мої енерджайзери, вони мене заряджають своєю енергією, хоча іноді, признаюсь – така втома, але це минає…
- Що ж потрібно вчителю фізкультури, аби стати успішним?
- Можливо, це банально, але я думаю, що любити свою професію. Це означає максимально розвиватися у цій сфері. Головна моя мета, щоб діти були здоровими, щоб вони розуміли, що таке фізична активність. Так, я їх не навчу професійно всіх видів спорту, але певні навички вони повинні опанувати. Скажімо, добре, що вони вмітимуть грати у футбол, волейбол, баскетбол, займатися легкою атлетикою. Так, це непогано, але добре, коли вони матимуть поняття, що таке, скажімо, корфбол, флорбол чи петанк.
- А до речі, що таке петанк?
- Це така гра, її гравці стоять всередині кола і намагаються кинути порожнисті металеві кулі якомога ближче до іншої, маленької дерев’яної кулі… Гра насправді захоплива, і в неї можна грати будь-де – на втрамбованому ґрунті, гравії, траві, піску. Що ми й робимо.
- А якими би ви назвали свої стосунки з учнями?
- Принаймні, не панібратські, це точно. Вони, стосунки – дружні, мабуть, так буде правильно сказати, ми ніби колеги, які одне одному довіряють і допомагають. І під час навчання, і навіть під час відпустки. Бо відпустка вчителя-фізкультурника – це продовження занять із дітьми, де прийдеться. Напевно, для вчителів інших дисциплін це важче, а фізична культура дає таку можливість.
ПРО ДВА М’ЯЧІ ТА ВЕРШИНУ, ДО ЯКОЇ ТРЕБА ЩОДНЯ ТОПТАТИ СТЕЖКУ
- Як ставляться вдома до того, що ви така активна вчителька фізкультури, і передусім дружина, мама?
- У сім’ї до цього ставляться з розумінням. Як я вже казала, чоловік – педагог-фізкультурник, прекрасно мене розуміє і підтримує, це дуже важливо. Та й діти, мої два хлопчики – теж. Я сама з близнючок. Мама в дитинстві все казала: ну що то таке – сестричка, інші дівчатка граються ляльками, а Оксанка – м’ячиком і м’ячиком. Тато звідки б не приїжджав, завжди мені привозив м’ячик. У мене і зараз у багажнику два м’ячі – футбольний і волейбольний.
Є хвилька, десь на галявині, на березі річки, то м’яч у руки – і вперед!
Активність і ще раз активність. Діти все тонко відчувають, навіть як десь і закрадається думка піти легшим шляхом, то діти це одразу ж відчувають, тож відкидаю це. Кажуть сини: ану, давай так і так. Те саме з учнями. Їх треба привчати до активності, якщо це стане їхньою потребою, буде круто, це дасть добрий результат.
- Які види спорту культивуєте у школі?
- Та різні, дітей цікавить усе. Намагаюся, як кажуть, іти в ногу з часом. Працюємо в умовах нової української школи, коли учнів не вишикуєш і не накажеш їм примусово робити те чи інше. Це вже зовсім інші діти. З ними треба за іншою методикою працювати. І ті 12 навчальних модулів пройти на рік для одного вчителя не так уже й легко. Не обмежуюся рамками уроку, для багатьох організовую і позакласні заняття. От торік перемогли у змаганнях «Олімпійське лелеченя», стали чемпіонами області. Довго до цього йшли.
Практикуємо з дітьми різноманітні челенджі, й не лише спортивні. Це все мобілізує дітей, згуртовує. Будь-що добре, коли дитина рухається, коли вона активна, а не сидить годинами за гаджетом.
- Ви вже використали оті преміальні 30 тисяч гривень?
- Вже замовила спортивне знаряддя. На це підуть усі «преміальні» гроші. Ще й наша громада для закупівлі інвентарю 10 тис. гривень виділила, так що оновимо нашу матеріальну базу.
- Пандемія, карантин, дистанційне навчання… Як у такий непростий час відбувалися уроки фізкультури у гімназії, де ви працюєте?
- Під час дистанційного навчання ми одні з перших в області запровадили регулярні руханки, такі ранкові зарядки. Виставляю свої методичні розробки, скажімо, з аеробіки, акваробіки, у соцмережі, це все – як поради для батьків, вони бачать, як діти цим займаються, їхні успіхи…
- Що найчастіше кажете своїм вихованцям?
- Найчастіше?.. Не люблю повторюватися, аби не бути занудою. Але суть мого спілкування з дітьми зводиться до одного. До того, щоби вони не боялися бути активними. Активність у всьому – у навчанні, спорті, житті. А фізична культура – основа того, щоб тіло було у тонусі, та й розум теж. Спортивні заняття тонізують, формують певні, я б сказала, лідерські якості. Наводжу приклади із життя успішних людей, для яких день не може розпочатися без пробіжки, гімнастичних вправ, і це люди, які зайняті мало не 24 години, та вони знаходять час для того, щоб тримати себе у фізичній формі. Можливо, тому й досягають таких високих вершин у житті. А здоров’я – це одна з вершин, на яку потрібно підійматися щоденно, а не ліниво переступати з ноги на ногу біля її підніжжя. Треба зі своїх слідів робити стежину. Упевнено робити, аби щодня бути у формі, на вершині.
Автор висловлює вдячність ректору Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка Богдану Буяку за організацію зустрічі з Оксаною Юрків

студенти ТНПУ готують маскувальні сітки
на передову
Лише від 1 вересня студенти сплели більше 20 сіток розміром 4 на 8 метрів. Така справа, кажуть, гуртує. І що важливо – точно потрібна українським захисникам. Плетуть маскувальні сітки на історичному факультеті вже шостий рік поспіль. Спершу допомагали 80-й артилерійській бригаді, де служив викладачу університету. А потім сітки почали робити і для інших бригад та військових формувань. Матеріалами допомагають швейні фабрики. Основу сітки закупляють у Харкові.
Джерело: t1news
Опубліковано на сайті ТНПУ ім. В. Гнатюка
10 грудня 2021 р.
Дочірні категорії
Видання працівників ТНПУ Кількість статей: 0
ВИДАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТНПУ
Підручники, навчальні посібники, лекції, методичні рекомендації працівників Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Науковці ТНПУ Кількість статей: 1
Університет на сторінках ЗМІ Кількість статей: 7
Видання працівників 2019 р. Кількість статей: 10