Наталія ПОПЛАВСЬКА: «Журналістика дуже чутлива до суспільних змін»

Наталія ПОПЛАВСЬКА: «Журналістика дуже чутлива до суспільних змін»

У понеділок, 6 червня, ми відзначали День журналіста. В умовах воєнного часу суспільство усвідомило, наскільки важливими є ті, котрі щоденно доносять громадськості таку важливу нині інформацію. Сьогодні медійники тримають інформаційний фронт, а він, як відомо, не менш важливий, аніж бойові дії. Позаяк боротьба з пропагандою московії — неодмінна складова нашої майбутньої перемоги. Тому й відповідальність перед нами, журналістами, доволі велика. Як і перед тими, хто готує майбутню четверту владу, — викладачами спеціальності «Журналістика». Які виклики стоять перед журналістською освітою сьогодні та кому варто ступати на медійний шлях — про це «ВЖ плюс» розповіла завідувачка кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В Гнатюка Наталія Миколаївна Поплавська.

— Усі ми розуміємо, що журналістика нині зазнає значних трансформацій. Як ви охарактеризували б журналістику війни?

— Професійна журналістика є дуже затребуваною в сьогоднішній умовах, і важко переоцінити її роль. Ми розуміємо, наскільки сьогодні важливо боротися з російською пропагандою та дезінформацією, що підриває суспільство зсередини. Журналістика дуже чутлива до суспільних процесів. Якщо говорити в контексті війни, то вона змінила деякі стандарти журналістики або ж виокремила певні аспекти цих стандартів. Тому медійники мають бути готовими до усіх змін, бути гнучкими, вміти швидко зорганізуватися, переформатуватися відповідно до нових умов. Доречним прикладом є телевізійний марафон, журналісти якого в короткі терміни вибудували новий формат подачі інформації своїй аудиторії. Вони об’єктивно та цілодобово інформували людей, стримували паніку та доносили інформацію про війну всьому світові. На мій погляд, українська журналістика показала себе гідно — попри складний час і воєнну цензуру, вона змогла підлаштуватися до незвичних умов. Тому і ми, викладачі, маємо бути готовими й відкритими до змін, яких вимагає час.

— Чи змінилися орієнтири в навчанні студентів, на чому акцентуєте особливу увагу?

— З початком повномасштабної війни ми почали активніше навчати студентів роботи журналіста у воєнний час. Адже тепер вони проходитимуть практику в редакціях. Тому повинні чітко розуміти, як працюють медіа в умовах воєнного стану. Ми пояснюємо, як правильно творити контент у цих умовах, як працювати з військовими, переселенцями, жертвами війни, дітьми. Ми акцентуємо на тому, як змінилися журналістські стандарти, які з них потребують особливої уваги. Окрім того, ми співпрацюємо зі Спілкою журналістів України та з Комісією із журналістської етики. Долучаємо студентів до усіх заходів, що пов’язані з військовою журналістикою. Спікери, котрі мають практичний досвід в актуальній для сьогоднішньої журналістики сфері, дають настанови, діляться своїм досвідом. Ми посилили значення неформальної освіти.

— Оскільки ми заговорили про неформальну освіту, то не можу не згадати медіашколу «В етері», яка функціонує при вашій кафедрі. У рамках цієї школи ваші студенти діляться здобутим досвідом…

— Окрім освітньої діяльності в підготовці журналістів, ми також займаємося медіаосвітою для масової аудиторії. Ми поширюємо медіаграмотність, бо це надзвичайно важлива складова не лише у воєнний час, а й загалом. Через низький рівень медіаграмотності суспільства ми часто програємо російській пропаганді. Ми вчимо учасників медіашколи мислити критично, боротися з фейками та пропагандою. Ця школа зорієнтована здебільшого на школярів та випускників шкіл, але брати участь в медіашколі можуть усі охочі, зокрема й студенти інших спеціальностей. І, звісно ж, для студентів-журналістів це також є перевагою, оскільки вони, готуючись до майстер-класів, вдосконалюють свої знання та вміння.

— Наскільки навчальна програма відповідає вимогам часу?

— На кафедрі ми постійно стежимо за викликами в суспільстві, щоб готувати конкурентоспроможних на ринку праці спеціалістів. Освітньо-професійну програму оновлюємо щороку, вводимо ті дисципліни, які відповідають сьогоденню. Наприклад, цьогоріч на третьому курсі ми додали дисципліну «Сторітелінг». Окрім того, ввели дисципліну «Екстремальна журналістика», де окремим модулем студенти вивчають основи військової журналістики. Водночас вводимо дисципліни, що підсилюють технічні навички студентів у створенні того чи іншого медіапродукту.

— Позаяк я й сама здобула журналістську освіту в ТНПУ, то з власного досвіду знаю, що для викладачів кафедри журналістики дуже важлива думка студентів щодо навчальної програми…

— Так, це правда. До робочої групи, що складає й оновлює освітньо-професійну програму, входять студенти, а також наші випускники, які, працюючи у ЗМІ, з власного досвіду знають, які дисципліни є найбільш затребуваними у професійній діяльності. Ми скорочуємо дисципліни, які не викликають інтересу в студентів, натомість впроваджуємо ті, що є важливішими для сучасної журналістики. У нас студентоцентричне навчання, ми завжди на рівному діалозі з нашими студентами, підтримуємо довірливі стосунки з ними. Вони завжди знають, що викладачі всіляко сприятимуть, аби освітнє середовище для студентів було комфортним. Нині наші студенти активно займаються волонтерством, дехто перебуває у лавах ЗСУ. Вони є активними членами громадянського суспільства. При цьому відповідально ставляться до навчального процесу. Ми ж сприяємо тому, щоб вони розвивалися у всіх сферах життя.

— Навчальний рік у школах завершився і вже скоро розпочнеться вступна кампанія. Гадаю, буде доречно розповісти, що потрібно для того, аби стати студентом кафедри журналістики ТНПУ.

— Передусім варто ознайомитися з освітньо-професійною програмою 061 «Журналістика», яка розміщена на офіційному сайті нашого університету в рубриці «Абітурієнту. Освітні програми». У програмі вказані мета навчання, компетенції, які здобуде наш студент, а також дисципліни, які викладатимуть упродовж чотирьох років навчання. Окрім того, абітурієнт має надіслати нам мотиваційного листа: обґрунтувати вибір цієї програми, охарактеризувати бачення майбутньої професії, вказати вже отримані знання чи навички. Також абітурієнти мають скласти національний мультипредметний тест, так званий аналог ЗНО.

Опанувати ж професію журналіста може кожен. Для цього достатньо лише бажання й потягу до цього фаху. Програма гарантує професійну освіту в галузі журналістики з фокусуванням на підготовці фахівця, який, розуміючи природу й закономірності інформаційно-комунікаційних відносин, особливості створення медійних продуктів, спроможний ефективно використовувати свої навички для задоволення суспільних потреб в інформації для різних типів ЗМІ.

— У дипломі ваших випускників вказана спеціальність «Журналістика», але це далеко не єдине ремесло, яке зуміють опанувати здобувачі освіти. У яких професійних сферах можуть відбутися ваші випускники?

— Вони можуть працювати в засобах масової інформації, зокрема друкованих, аудіовізуальних, інтернет-виданнях, а також інформаційно-аналітичних центрах, прес-службах організацій різного напрямку діяльності, бути журналістами, кореспондентами, оглядачами, редакторами, прес-секретарями. Окрім того, наші випускники працюють ведучими, фахівцями зі зв’язків з громадськістю, відповідальним, літературним, випусковим редакторами, фотокореспондентами та телеоператорами, дикторами, SMM-спеціалістами та контент-менеджерами. І це, звісно, не весь перелік посад, які вони можуть обіймати. Ми готуємо універсальних журналістів, котрі мають широкий спектр навичок. Тож здобуті під час навчання знання стануть у нагоді в професійному житті. Ми вже двадцять років готуємо медіафахівців, тож підготували чималу когорту професіоналів.

— Нині побутує думка, що журналістом може бути будь-хто. Яка ж перевага журналістської освіти?

— Ще до повномасштабної війни ми дотримувалися думки, що суспільство перебуває в епосі постжурналізму. В епосі, у якій переплітається професійна журналістика з непрофесійною, так званою громадянською. Представники професійної журналістики — ті, хто працює у засобах масової інформації, дотримуються професійних стандартів, мають базові теоретичні знання. Щодо громадянських журналістів, то це так звані лідери думок, зокрема блогери, колумністи тощо. Таке переплетення є проблемою сьогодення, оскільки ми спостерігаємо, що аудиторія більше довіряє так званим непрофесійним журналістам, які зазвичай нехтують усіма принципами, поширюють наративи, що шкодять суспільству, до того ж підривають довіру до журналістики загалом. Маючи журналістську освіту, медійники вміють правильно доносити інформацію, яка є суспільно корисною, дотримуються загальноприйнятих принципів роботи й головне — відповідально працюють зі словом. 

Спілкувалася Зоряна МУРАШКА.

На фото Міли ОРЛИК: завідувачка кафедри журналістики ТНПУ Наталія ПОПЛАВСЬКА.

Ресурси ТНПУ

Міністерство освіти і науки України

Разумков центр

Наукометрія

Електронні бази даних

Партнери

Ми в соціальних мережах

[ Geri ]