«Жінка-симфонія в літературі»
(до 60 річчя від дня народження Оксани Забужко –
видатної письменниці, поетеси, есеїста, літературознавця і публіциста)

 

0«Перша і головна заповідь
письменника – не збреши.
Здавалося б, просто.
Та саме вона, коли триматись
її послідовно, й робить літературу
небезпечною професією – як у
альпініста або водолаза...»
(О. Забужко)

 

   Оксана Забужко  українська письменниця, про яку знають далеко за межами нашої держави чи навіть Європи. А все тому, що вона поєднала в собі талант прозаїка, поетеси та есеїстки. Та чи не найбільш відомою вона є як публічна інтелектуалка, яка вже десятиліттями розповідає світовій спільноті про Україну. Твори Оксани Забужко перекладають десятками мов світу, а до її думки щодо суспільно-політичних подій прислухаються сотні тисяч людей.
   Письменниця визнана інтелектуальним лідером свого покоління. З її ім'ям пов'язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену.


   Оксана Забужко – наша сучасниця, відома українська письменниця. Її твори (лірика, оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоювати любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном. Забужко – одна із провідних молодих поетес України, її творчість народжена сучасним днем і великою мірою виражає психологію та естетичні засади молодого покоління.
   Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 р. в Луцьку. Батько письменниці, Стефан Іванович Забужко (1926–1983) – педагог, літературний критик і перекладач; був репресований. Мати, Надія Яківна Обжирко-Забужко (1926-2014) – вчителька української літератури, автор методичних розробок і популярних літературознавчих творів для школярів. У 1968 р. сім’я переїхала до Києва.
   Закінчила Київську середню школу № 82 (1977), філософський факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка (1982) та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж університету (1986). У 1987 р. захистила дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» на науковий ступінь кандидата філософських наук.
   У 1986–1988 рр. викладала естетику та історію культури в Київській консерваторії ім. П. Чайковського. З 1988 р. працювала співробітником Інституту філософії Академії наук України. У 1992–1994 рр. перебувала в університетах США (Пенсильванському, Гарвардському, Пітсбурзькому) як «запрошений письменник» та Фулбрайтівський стипендіат.
   Вела авторську колонку у тижневиках «Наша Україна» (1997), «Столичные новости» (2000) та журналі «Панорама» (1996–1998). Викладала літературну майстерність на філологічному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка (2001), виступала з лекціями упровідних університетах Європи і США – Стокгольмському, Колумбійському, Єльському.
   Дебютувала в українській літературі в 1972 р. з віршами в альманаху «Вітрила». Уперше з прозою з’явилася на сторінках журналу «Україна» (оповідання «Шукаючи собор», 1988). З 1996 р., коли було видано «Польові дослідження з українського сексу» в Україні та «A Kingdom of Fallen Statues» у Канаді, – професійний літератор. Член Асоціації українських письменників з 1997 р.
   Проза представлена романами «Польові дослідження з українського сексу» (1996) та «Музей покинутих секретів» (2009), а також збірками «Казка про калинову сопілку» (2000), «Сестро, сестро» (2003), «Книга Буття. Глава четверта» (2008), «Тут могла б бути ваша реклама» (2014). З-під її пера вийшла низка публіцистичних, філософських та літературознавчих праць, що вражають авторською пошуковістю та глибиною думки.
   Книги тричі ставали лауреатами премії «Краща українська книга року» журналу «Корреспондент» – «Let My People Go» (2005), «Notre Dame d'Ukraine» (2008) та «Музей покинутих секретів» (2010). Її поезія отримала безліч нагород на міжнародних поетичних фестивалях.
Твори перекладені на понад 20 мов, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.
   Вистави за творами письменниці йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки. Поезії покладені на музику українськими та зарубіжними композиторами. З 2012 р. співпрацює з гуртом «ТЕЛЬНЮК: Сестри», п'ятий концертний альбом якого «Дорога зі скла: LIVE» створено переважно на її вірші.
   Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке – в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород – премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.
   Оксана Забужко – член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 «Найвпливовіших людей в Україні».
   Оксана Забужко – справді видатна письменниця сучасності, гідний представник української літератури.

 

Інформаційно-бібліографічний відділ
Бібліографічний огляд літератури

 Поезія

 

1

   Оксана Забужко. Вибрані вірші: 1980 – 2013 / Оксана Забужко. – Київ : КОМОРА, 2013. – 304 с.

 

   Цей том вибраних віршів видатної української поетеси містить найкраще з її доробку за 1980–2013 рр. Крім текстів, що публікувалися в збірках “Травневий іній” (1985), “Дириґент останньої свічки” (1990), “Автостоп” (1994), “Новий закон Архімеда” (2000) та “Друга спроба” (2009), до видання увійшли вибрані поетичні переклади різних років (з Р.-М. Рільке, Сільвії Плат, Ч. Мілоша, Й. Бродського та ін.), а також нові вірші, які друкуються вперше.

2

   Забужко О. С. Диригент останньої свічки : поезії / О. С. Забужко. – Київ : Рад. письменник, 1990. – 143 с.

 

   У збірці «Диригент останньої свічки» чітко означено час і місце дії: теперішній час, місто Київ.
   Образ диригента останньої свічки кардинальний у збірці і має велике смислове навантаження. Це уособлення загальнолюдських духовних цінностей. У цьому символі ключ до розуміння не тільки одної з головних ідей збірки, а й взагалі естетичних засад сьогоднішньої Оксани Забужко.

3

   Забужко О. С. Друга спроба : вибране / Оксана Забужко. – Київ : Факт, 2005. – 320 с.


   До «Вибраного» однієї з кращих українських поетес ХХ–ХХІ століття увійшли вірші з книжок «Травневий іній», «Дириґент останньої свічки», «Автостоп», «Новий закон Архімеда», з неопублікованої дитячої книжки «Весняний акварель», нові вірші та поетичні переклади.

1

   Забужко О. Новий закон Архімеда / Оксана Забужко. – Київ : Акта, 2000. – 236 с.


   Новий закон Архімеда" – поезія, написана в 2000 році. Складні для України 90-ті в цей час позаду, проте попереду довгий і складний шлях внутрішніх перетворень. Утім, вже на цьому етапі зрозуміло, що так, як раніше, бути більше не може. Історичну точку неповернення пройдено – і це саме той час, коли жіночі "архімедові кола" можуть стати по-новому видимими й бути по-новому оцінені.
   Ця поезія для Оксани Забужко – і символічне звільнення від влади чоловічого авторитету, і пошук альтернативи, і утвердження свободи. Бо ж що таке свобода, як не здатність сказати будь-кому (і передовсім собі самій): ось це – цінне і важливе, і я не дам це зруйнувати.

 

Проза

 

4

   Забужко О. Казка про калинову сопілку : повість / Оксана Забужко – Київ : Факт, 2000. – 84 с.


   Повість "Казка про калинову сопілку" – справжнє диво. Своєю чистою, як джерельна вода, мовою розповіддю про селянський побут, фольклорними цитатами, ліричністю дуже нагадує драму-феєрію Лесі Українки "Лісова пісня". Може тим, що обидві авторки – українки, волинянки, що саме любов до рідного краю – Волині – надихнула їх на створення таких шедеврів?!

5

   Забужко О. С. Музей покинутих секретів : роман / Оксана Забужко. – Вид. 2-ге, доповн. – Київ : Факт, 2010. – 832 с.


   Новий роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Українська література нарешті має зрілий модерністський роман – книгу, котра намагається охопити, відчути, продумати життя, смерть, любов, інші константи світобудови в усіх їх сенсах. Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни
   Це масштабна рефлексія, інтелектуальний виклик і стилістично розкішна територія для правдивих гурманів тексту.

6

   Забужко О. С. Польові дослідження з українського сексу : роман / О. С. Забужко. – 7-ме вид. – Київ : Факт, 2004. – 176 с.


   Видання є одним з перших феміністичних романів у сучасній українській літературі. Перевидавався десять разів в Україні. Роман був перекладений англійською, російською, чеською, польською, угорською, болгарською, німецькою, шведською, італійською, румунською, французькою та голландською мовами, двічі інсценізувався, у Варшаві та в Києві. У романі розповідається про складні стосунки української поетеси, що приїхала викладати в США, та амбітного скульптора. Сміливі міркування та відверті еротичні сцени – такого в українській літературі ще не було. Зрештою, така соковитість тексту і стане, як то кажуть, "фішкою" Забужко, а цей роман – першим українським бестселером доби Незалежності.

7

   Забужко О. С. Сестро, сестро : повісті та оповідання / Оксана Забужко. – 4-те вид. – Київ : Факт, 2009. – 260 с.


   Як і усі твори Забужко, її творіння “Сестро, сестро…” у своїх 18 сторінках має стільки змісту, що декому в ста сторінках не вдається викласти. Але читається твір не зовсім на одному подиху. Там треба і не один видих зробити. Адже історія описана у книзі – не зовсім радує читача своїм оптимізмом. Історія про аборт, про життя простих українців у великому СРСР та про погляд на все це маленької дівчинки, у якої мала бути сестра… Твір і справді наштовхує на роздуми про філософію життя та історію СРСР в одній українській сімї.

 

Есеїстика, публіцистика, мемуари

 

8

   Забужко О. З мапи книг і людей / Оксана Забужко. – Київ : Meridian Czernowitz, 2012. – 376 с.


   Нову книжку відомої письменниці складають вибрані есе з доробку останніх дванадцяти років, об'єднані темою культурного простору довкола нас. На "мапі" Оксани Забужко позначено книжки, людей, місця, міста, фільми, вистави, які – з-поміж інших, – мали формативний вплив на долю авторки і які одночасно можуть слугувати своєрідним культурним маркером для збірного портрета сучасного українського інтелектуала. Розповідь від першої особи, тонко переплетений жанровий мікст мемуару, рецензії, біографії, філософського роздуму та культурологічної розвідки зроблять цю книжку привабливою для всіх, хто має смак до вдумливого читання.

9

   Забужко О. Ізнов я влізаю в танк / Оксана Забужко. – Київ : КОМОРА, 2016. – 416 с.


   Нова збірка актуальної публіцистики відомої письменниці - це книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення. Тут ідеться про химери «поневоленого розуму» та про нові маски й форми, яких набуває в епоху мас-медіа давня війна, про пошук героїв, про знакові постаті й тексти, а зрештою про те, як гідність і спротив нав’язаним правилам гри дають нову надію європейській цивілізації. Це ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави.

10

   Забужко О. Український палімпсест. Оксана Забужко в розмові з Ізою Хруслінською / Оксана Забужко. – Київ : КОМОРА, 2014. – 208 с.


   Ця книжка плід розлогого інтерв’ю, взятого в української письменниці відомою варшавською журналісткою Ізою Хруслінською. Читач знайде тут відповіді, які суспільство завжди хоче почути від популярного письменника. Питання про життя і творчість, про біографію і долю, про улюблені книжки та культурні взірці для наслідування чергуються з роздумами про сучасний світ і місце в ньому України, про її історичний шлях та генетичні хвороби української незалежності після 1991 року. Складний і багатовимірний образ української ідентичності, що постає з цих розмов, допоможе читачеві краще орієнтуватися у колізіях нашого неспокійного сьогодення.

11

   Забужко О. С. Хроніки від Фортінбраса : вибрана есеїстика 90-х / Оксана Забужко. – Вид. 2-ге, випр. – Київ : Факт, 2001. – 340 с.


   У виданні вміщено виступи й доповіді 90-х років, присвячені різним аспектам глобальної культурної кризи кінця століття. В центрі авторської уваги – культура українського суспільства на "переломі": пост-тоталітарного, пост-комуністичного, пост-трагічного. Поєднання глибини інтелектуального аналізу з яскраво особистісним, подеколи мемуарним способом викладу робить цю книгу цікавою не лише для фахових гуманітаріїв – як культурологічну розвідку, а й для ширшої читацької публіки – як своєрідний, письменницький і людський, документ нашої доби.

 

Огляд підготувала С. Б. Тененьська
вересень 2020 р., 12 джерел

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Ресурси ТНПУ

Інтернет ресурс доступний з мережі ТНПУ

Наукометрія

Ми в соціальних мережах