10«Визначні українки – вчені
в царині педагогіки»


У жінці ховається  дивовижна велика таємниця,
велика життєва загадка,
 джерело всіх радощів і всіх турбот...

 (А. Гарборг)

   

   Про українських жінок сказано і написано немало. Вони надихали і поетів, і малярів, і композиторів. Завжди оберігали свій рід український. Своєю багатогранною діяльністю українські жінки вплинули на розвиток і становлення української держави. Вони внесли вагомий вклад в культуру, мистецтво, освіту, спорт, науку, літературу і багато інших сфер життя України. А також протягом усієї багатовікової історії щиро вболівали за свою країну та її соціально-економічний розвиток. Українська жінка – особливий феномен, що не має аналогів у світі!
    Видатні українські жінки-педагоги зробили значний внесок у розробку педагогіки та розвиток педагогічної науки взагалі. Їхні науково-педагогічні роботи є зразками для багатьох початківців, які пов’язали свою долю з цією складною, але благородною працею.
    Значимий слід в українській культурі залишила Алчевська Христина – засновниця Харківської приватної жіночої недільної школи. Майже шість десятиліть свого життя Христина Данилівна Алчевська присвятила справі народної освіти: від учительки до керівника недільної школи та віце-президента Міжнародної ліги освіти, від автора першого науково-практичного дослідження проблеми сприймання і розуміння народом класичних творів до керівника великих творчих колективів зі створення всесвітньо визнаних навчально-методичних посібників.
    Найвагомішим внеском X. Алчевської в розвиток народної освіти стала її діяльність як засновниці, вчительки, наставниці й керівника великої групи педагогів Харківської приватної жіночої недільної школи, відкритої 13 травня 1862 р., яку вона утримувала власним коштом. Недільні школи – це нетрадиційні безплатні заклади освіти для дітей і дорослих, навчання в яких відбувалось у неділю (а для євреїв – у суботу) та святкові дні.
    Свої педагогічні погляди і досвід викладання висвітлила в книгах: «Що читати народові?», «Книга дорослих», «Передумане і пережите», «Програма з усіх предметів для дорослих і малолітніх учнів», «Посібник для дорослих», «Півроку з життя недільної школи» тощо.
    Обстоювала ідею всезагального народного навчання рідною мовою, розробила методику проведення літературних бесід з учнями, ефективність яких перевірялась за допомогою письмових робіт. Під впливом педагогічної спадщини К. Ушинського у своїх творах дотримувалася його принципів навчання і виховання: учнів недільних шкіл навчали грамоти звуковим (аналітико-синтетичним) методом, широко застосовувалась наочність у вивченні мови, арифметики, географії, природознавства та історії.
    Серед діячів педагогічно-просвітницького руху в Україні одне з чільних місць по праву належить Софії Русовій, яка своєю невтомною діяльністю осяяла кінець XIX і третину XX ст. Народилася Софія 18 лютого 1856 р. в с. Олешня на Чернігівщині.
    Коли Софії виповнилося 10 років, батько з дітьми переїжджає до Києва (мати на той час померла). Софія закінчила з золотою медаллю Фун-дуклеївську гімназію. Та раптово помер батько, і вибір подальшого шляху став важчим. Не маючи можливості вступити до Петербурзької консерваторії, про яку мріяла, Софія вирішує пов'язати свою долю зі школою: 1871 р. разом із сестрою Марією відкриває в Києві свій перший дитячий садок – на 20 дітей. Молоді педагоги спілкуються з Миколою Лисенком, Павлом Чубинським, Володимиром Антоновичем, Федором Вовком, Михайлом Драгомановим, Ольгою Косач, Олександром Русовим. Останнім Софія зачарувалася: "Він перший відкрив мені красу української народної поезії, заговорив до мене українською мовою і без довгих промов та пояснень збудив у мене ту любов до нашого народу, що вже ніколи не покидала мого серця й кермувала всією моєю працею довгі літа".
    Софія Русова – автор підручників, письменниця, літературознавець, перекладачка, автор багатьох досліджень з педагогіки, історії, засновниця Академії наук в Україні, співробітниця численних журналів і передусім великий патріот України.
    Педагогічні пошуки Русової пройняті ідеєю створення національної системи освіти. Ідея відповідності виховання суспільним потребам і вимогам часу втілилась у принципі націоналізації системи освіти – від дошкільних закладів до вузу. Вважала, що концепція національної освіти має вибудовуватися на засадах сучасних положень психології та педагогіки про закономірності та умови розвитку дитини, про методи навчання й виховання, найдоцільніші для певного віку. Важливе місце в системі національного виховання відводила навчанню рідним словом, відсутність якого вважала однією з найбільших перепон для розумового розвитку дитини.
    Наукові й практичні інтереси були пов'язані з вихованням дітей дошкільного віку, залученню їх до різноманітних видів діяльності: художньо-естетичної, навчальної, трудової, ігрової. Значну увагу приділяла моральному, розумовому, естетичному, трудовому вихованню.
    Ідея виховання у колективі – одна з провідних у спадщині педагога. Вона була впевнена, що тільки у дитячому товаристві формуються моральність, воля, мужність, цілеспрямованість. Питання моральності розглядала в дусі християнського вчення про добро й зло, вважаючи релігію частиною виховання. Серед методів морального виховання виділяла приклад батьків, учителів; бесіди, моральні вправи, ігри; наголошувала на вихованні позитивних звичок. Приділяла увагу структурі початкової школи (навчання в ній має тривати 4-5 років), значенню мистецтва, емоцій у вихованні дитини. Особливе місце відводила дидактиці: визначенню сутності навчального процесу, його мети, функцій, змісту, принципів і методів навчання. Розробила класифікацію методів навчання. Намагалась визначити системоутворюючі навчальні дисципліни з метою встановлення міжпредметних зв'язків. Пропагувала інтегративні курси в перших класах: знайомство з рідним краєм, рідною місцевістю. Ця навчальна дисципліна мала об'єднати вивчення рідної мови, народної поезії, географії, історії рідного краю. При цьому арифметика, географія додаються як засоби для загального ознайомлення з числами, формами рідного краю.
    Винятковий педагогічний і громадський ентузіазм Русової, її палка любов до України в поєднанні з любов'ю до людності планети були натхненним прикладом для вчительства багатьох країн.
    У чудовій плеяді вітчизняних жінок-сподвижниць, які своє життя присвятили служінню рідному народові, одне з почесних місць посідає Марійка Підгірянка – видатна українська письменниця, поетеса, народний педагог, активна культурно-освітня діячка початку XX ст., член Спілки письменників України (1959).     
    У 1929 р. Марійка Підгірянка вчителювала в с. Антонівці Тлумацького р-ну. Влітку 1937 р. вона була призначена на посаду директора Братишівської чотирикласної школи. Брала активну участь в культурно-освітніх товариствах «Просвіта», «Українська бесіда», «Рідна школа», профтоваристві «Взаємна поміч українських вчителів», підтримувала діяльність дитячих і молодіжних організацій «Пласт», «Сокіл», «Січ», друкувалася в періодиці, перекладала твори зарубіжної літератури (Р. Тагора, Д. Дідро, Г. Гейне та ін.). Не було жодної події на Україні, яка не знайшла б відгуку у творах письменниці.
    В особі М. Підгірянки щасливо поєднався талант народного педагога і поетеси, прозаїка і драматурга, перекладача і громадського діяча.  
    Геніальна дочка українського народу Леся Українка поєднала поетичну майстерність з педагогічним талантом, цим самим розкривши безмежні далі для творчого розвитку дитячої літератури.
    Поетеса говорить з дітьми серйозно і щиро, як з рівними собі, закликає їх мислити, роздумувати, мріяти. Автобіографічні твори «Мрії», «Як дитиною бувала» яскраво змальовують образ мужньої вольової дитини, показують творення характеру людини, її самоствердження, здатність володіти собою. Леся Українка вважає, що надія і запорука безсмертя народу і держави закладена у вихованні молодого покоління. Це підтверджують провідні думки віршів: дитина повинна виховуватися вільною, не скутою жодними заборонами («Тішся, дитино, ти ще маленька», «До руської дитини»);
    Однією з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, автором майже 200 наукових праць у царині історії Запоріжжя та Південної України є Наталія Полонська-Василенко. У довоєнні та воєнні роки відбулося становлення Н. Полонської як педагога та вченого. Вона викладала історію в Київській жіночій гімназії Н. Байкової, а також – у приватній жіночій гімназії В. Трифонової. Її археографічні студії стали одним із джерел розвитку української історичної науки.
    Фундатором нового наукового напряму – дошкільної галузі української лінгводидактики є Алла Михайлівна Богуш – український педагог, доктор педагогічних наук, академік АПН України.
    У науковому доробку А. М. Богуш біля 600 наукових праць з методики навчання дітей дошкільного віку рідної і близькоспоріднених мов, ознайомлення дітей з українським народознавством, довкіллям та інших проблем дошкільного виховання і освіти. Нею підготовлено і опубліковано не одне покоління підручників для дошкільних факультетів ВНЗ. Серед них: «Методика розвитку мовлення в дитячому садку», «Методика розвитку рідної мови і ознайомлення  з  навколишнім у дошкільному закладі», «Дошкільна лінгводидактика «Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія», «Методика ознайомлення дітей з українським народознавством», «Методика навчання дітей української мови в дошкільному  навчальному закладі», «Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах», «Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі».
    Алла Михайлівна Богуш підготувала понад 30 навчально-методичних посібників для вихователів дошкільних навчальних закладів, вона є співавтор усіх програм виховання і навчання дошкільників, починаючи з 70-х років минулого століття і дотепер. Автор тематичних програм «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку», «Мовленнєвий компонент дошкільної освіти», «Моє довкіллля», «Українське народознавство в дошкільному закладі «Мій рідний край, моя земля». Автор програм з навчальних курсів для студентів дошкільних факультетів з методики розвитку мовлення, навчання дітей української мови, ознайомлення з народознавством, довкіллям, художньо-мовленнєвої діяльності, дошкільної лінгводидактики.
    Однією з провідних фахівців в галузі загальної педагогіки і дидактики початкової школи є Олександра Яківна Савченко – український педагог, доктор педагогічних наук, професор, автор педагогічної системи формування пізнавальної самостійності молодших школярів. Олександра Яківна досліджує проблеми дидактики, методики початкової освіти, підготовки дитини до школи. Є автором підручників для початкової школи. Основні праці: «Навчально-виховний процес у малокомплектній школі», «Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів», «Розвивай свої здібності», «Дидактика початкової школи» та ін.

 

Інформаційно-бібліографічний відділ
Бібліографічний огляд літератури

 

2

   Алчевська Х. Твори / Христя Алчевська. – Київ : Дніпро, 1990. – 558 с.


    До творів української письменниці Христі Алчевської (1882–1931) ввійшли її оригінальні поезії, драматичні поеми, переклади з російської, французької та інших мов, кращі прозові твори, літературно-критичні статті та публіцистичні праці, автобіографія, спогади про видатних сучасників, а також вибрані листи, її доробок є значним внеском у розвиток вітчизняної культури.
    З більшістю творів цього видання читачі познайомляться вперше.

1

   Мухін М. І. Педагогічні погляди і освітня діяльність Х. Д. Алчевської / М. І. Мухін. – Київ : Вища школа, 1979. – 182 с.


    У монографії всебічно розглянуто й проаналізовано суспільно-освітню діяльність і педагогічні погляди прогресивного діяча народної освіти X. Д  Алчевської. Показано, як, постійно збагачуючи і творчо вдосконалюючи досвід своєї роботи, Харківська жіноча недільна школа, очолювана X. Д. Алчевською, стала широко популярною, зразковою школою для народу, яка понад півстоліття була своєрідним методичним і об'єднуючим центром початкової освіти дорослих.

5

   Богуш А. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах : підручник для студ. вищ. навч. закл. / Алла Богуш. – 2-ге вид., допов. і переробл. – Київ : Слово, 2011. – 440 с.


    Висвітлено передбачені програмою розділи курсу методики навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах з мовою некорінних національностей.
    Основні теоретичні положення і висновки проілюстровано практичними прикладами фрагментів занять, різних видів ігор із дітьми, дібраних відповідно до принципу врахування регіональних особливостей. Це дає можливість творчого підходу до розробки змісту занять.

3

   Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. Кн. 1 / Софія Русова ; упоряд., авт. передм. та прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук ; за ред. Є. І. Коваленко. – Київ : Либідь, 1997. – 272 с.

 

    До першої книги ввійшли основні статті Софії Русової з питань націоналізації освітньої системи, історії педагогіки, а також праці з теорії і практики дошкільного виховання.

 

    Русова  С. Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. Кн. 2 / Софія Русова ; упоряд., авт. прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук ; за ред. Є. І. Коваленко. – Київ : Либідь, 1997. – 320 с.

 

    До другого тому ввійшли найважливіші праці С. Русової еміграційного періоду з питань організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі та ґрунтовний курс дидактики.

4

   Софія Русова: з маловідомого і невідомого : [трилогія]. Т. 1. "Несторка української педагогічної літератури..." / упоряд.: О. Джус, З. Нагачевська. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2006. – 456 с.


    До першої частини «Софія Русова: З маловідомого і невідомого» увійшли наукові та науково-популярні розвідки, статті, замітки, огляди, переклади, рецензії педагогічної тематики Софії Федорівни Русової, вміщені на сторінках західноукраїнських періодичних видань і часописів українського зарубіжжя першої третини XX ст., та рукописи вченої, зосереджені в архівах України.

 

    Софія Русова: з маловідомого і невідомого : [трилогія]. Т. 2. "Сеньйорка українського жіноцтва..." / упоряд.: З. Нагачевська, О. Джус. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2007. – 364 с.


    Друга частина хрестоматійної трилогії «Софія Русова: 3 маловідомого і невідомого» включає статті Софії Федорівни Русової, вміщені на сторінках західноукраїнських періодичних видань і часописів, тексти її виступів, меморандумів, звернень до різних міжнародних інституцій, у яких актуалізується «жіноче питання», зокрема порушуються проблеми місця і ролі жінки в соціально-культурних процесах 1920-х 1930-х років, у вихованні дітей і молоді, а також публікації про неї політичних, громадських, культурно-освітніх діячів і педагогів XX ст.

6

   Педагогічні ідеї Софії Русової та Марії Монтессорі: порівняльний аналіз : монографія / С. Л. Якименко, Г. С. Міленіна. – Київ : Слово, 2015. – 296 с.

 

    У монографії розкрито суспільно-історичні та науково-педагогічні чинники становлення й розвитку педагогічних ідей С. Русової та М. Монтессорі, здійснено їх систематизацію та порівняння з погляду європейської реформаторської педагогіки, а також удосконалено та розроблено на основі сформульованих положень педагогічної концепції С Русової та системи М. Монтессорі напрямки їх використання у навчально-виховному процесі сучасних навчальних закладів.

7

   Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти : підручник для студ. вищ. навч. закл. / О. Я. Савченко. – Київ : Грамота, 2012. – 504 с.


    У підручнику викладено загальні засади дидактики початкової освіти: предмет, функції, етапи розвитку, особливості проведення дидактичних досліджень; проаналізовано проблеми змісту й методів навчання, контролю й оцінювання, формування в учнів уміння вчитися; висвітлено особливості навчально-виховного процесу в малокомплектній школі; розглянуто тенденції розвитку сучасної зарубіжної школи.
    Матеріал викладено на засадах особистісно зорієнтованої, діяльнісної освіти. Засвоєнню знань сприятимуть діалогічний стиль викладу, схеми, таблиці, тематичні карти, завдання для роздумів і самоперевірки; робота зі словником дидактичних термінів і понять.

8


   Савченко О. Я. Уміння вчитися – ключова компетентність молодшого школяра : посібник / О. Я. Савченко ; Інститутт педагогіки НАПН України. – Київ : Педагогічна думка, 2014. – 176 с.

 

    У методичному посібнику розкрито сутність і структуру уміння вчитися як ключової компетентності молодшого школяра. На основі експериментальних даних визначено рівні сформованості в учнів цієї здатності; обґрунтовано сукупність дидактичних умов, які позитивно впливають на її  формування. Викладено методику формування навчально-організаційних, навчально-мовленнєвих, загальнопізнавальних, оцінних і рефлексійних умінь молодших школярів.

9

   Українки в історії / С. Андрусів, Ю. Багаліка, М. Богачевська-Хом'як [та ін.] ; за ред. В. Борисенко. – Київ : Либідь, 2004. – 326 с.

 

    У виданні на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Вміщено розповіді про славетних українок – жінок-патріоток із знатних родів, меценаток, вчених, літераторок, мисткинь, громадських та політичних діячок, учасниць боротьби за незалежність України та збереження національної ідентичності. Чимало біографій наших сучасниць постануть перед читачем уперше.

 

Підготувала Н. В. Галіцька
березень 2019 р., 9 джерел.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Ресурси ТНПУ

Інтернет ресурс доступний з мережі ТНПУ

Наукометрія

Бібліотечні асоціації

Партнери

Ми в соціальних мережах

  Copyright © 2015 ---. 

All Rights Reserved.

porno izle

istanbul escort

izmit escort

porno seyret

canlı bahis siteleri

beylikdüzü escort seks hikayesi

gaziantep escort mersin escort kayseri escort gaziantep escort ataköy escort bahis siteleri

istanbul escort