Зиґмунд Фрейд – «Мойсей психоаналізу»
(до 160 років від дня народження Зиґмунда Фрейда (1856–1939))


fraid    Австрійський психолог, психіатр і невролог, доктор медицини, професор, володар премії Гете, почесний член Американської психоаналітичної асоціації та Французького психоаналітичного товариства, і Британського психологічного товариства. Зиґмунд Фрейд відомий, як основоположник психоаналізу, що неабияк вплинув на такі галузі як – психологія, антропологія, соціологія, медицина, мистецтво та література XX століття. Ентузіазм до доктрин вченого не гасне і донині.

 

Єдина людина, з якою ви повинні порівнювати себе - це ви в минулому.
І єдина людина, краще якої ви повинні бути - це ви зараз.
Зигмунд Фрейд

   Зигмунд Фрейд (1856 – 1939) – невролог, психіатр, психолог. Народився 6 травня 1856 року у Фрайберґу, Чехія в сім’ї євреїв.
    У 1860 році сім’я Фрейда в зв’язку з фінансовою скрутою перебралася до Відня.
  У 9-річному віці Фрейд вступив до гімназії сперли (середня школа), де був одним з кращих учнів, і з відзнакою закінчив її в 17 років.
  Після закінчення гімназії Фрейд бажав зробити військову або політичну кар’єру, але внаслідок антисемітських настроїв і матеріальну скруту його амбіції були перекреслені.
   Восени 1873 року вступив на медичне відділення Віденського університету. З 1876 по 1882 рік працював в лабораторії психології Ернста Брюкке, вивчаючи гістологію нервових клітин.
   У 1881 році він з відзнакою склав випускні іспити і отримав ступінь доктора медицини.
   У березні 1876 Фрейд під керівництвом професора Карла Клауса досліджував статеве життя вугра. Зокрема, вивчав наявність сім’яників у самця вугра. Це була його перша наукова робота.      У 1884 році винайшов метод фарбування нервових шляхів хлоридом золота, спосіб фарбування був визнаний недосконалим.
   У 1882 році Фрейд приступив до медичної практики. Наукові інтереси привели його в головну лікарню Відня, де він почав дослідження в Інституті церебральної анатомії.
   На початку 1880-х рр. зблизився з Йозефом Брейером і Жаном Мартеном Шарко, що зробили величезний вплив на його наукову діяльність.
   У 1886 році Фрейд одружився з Мартою Бернейс. Згодом у них народилося шестеро дітей.

  У 1891 році виходить друком робота Фрейда «Про афазії», в якій він, зокрема, вперше виступив з аргументованою критикою загальноприйнятої тоді концепції локалізації функцій мозку в певних його центрах і запропонував альтернативний функціонально-генетичний підхід до вивчення психіки і її фізіологічних механізмів. У статті «Захисні невропсіхози» (1894) і роботі «Дослідження істерії» (1895, спільно з І. Брейером) було засвідчено, що існує зворотний вплив психічної патології на фізіологічні процеси і залежність соматичних симптомів від емоційного стану пацієнта.
   З початком XX століття починає випускати свої основні наукові праці:
«Тлумачення сновидінь» (1900)
«Психопатологія повсякденного життя» (1901)
«Один ранній спогад Леонардо да Вінчі» (1910)
«Тотем і табу» (1913)
«Лекції по введенню в психоаналіз» (1916–1917)
«По той бік принципу задоволення» (1920)
«Психологія мас і аналіз людського» «Я» (1921)
«Я і Воно» (1923).
   У 1923 році у Фрейда виявлено рак піднебіння. Вчений переніс 33 болісні операції, але продовжував працювати до останніх днів життя.
    У 1930 році Фрейд став лауреатом премії Гете.

    У 1938 році, після приєднання Австрії до Німеччини (аншлюсу) почалися гоніння на євреїв з боку нацистів, положення Фрейда значно ускладнилося. Після арешту дочки Анни і допиту в гестапо, Фрейд прийняв рішення покинути Третій рейх. Однак влада не поспішала випускати його з країни. Він був змушений не тільки підписати принизливу подяку гестапо «за ряд добрих послуг», а й виплатити уряду рейху нечуваний «викуп» в 4000 доларів за право покинути Німеччину. Багато в чому завдяки турботам і зв’язкам принцеси грецької і датської Марі Бонапарт – пацієнтки і учениці Фрейда – йому вдалося зберегти життя і разом з дружиною і дочкою емігрувати до Лондона. Дві сестри Фрейда були вислані в концентраційний табір, де загинули в 1942 році. Болісно страждаючи від раку порожнини рота, викликаного курінням, в 1939 році він попросив свого лікаря й друга Макса Шура допомогти йому зробити евтаназію, ідея якої була в той час досить популярною. Той дав йому потрійну дозу морфіну, від якої Фрейд помер 23 вересня в віці 83 роки.

 

Бібліографічний огляд літератури

 

1

Фройд, З.  Вступ до психоаналізу = Einfuhrung in die Psychoanalyse : лекції зі вступу до психоаналізу з новими висновками / Зігмунд Фройд ; пер. з нім. Петро Таращук. – Київ : Основи, 1998. – 709 с.  

 

   Зіґмунд Фройд – один з тих велетнів духу, що навчили людину сміливо, не ховаючись від правди, придивлятись до власного єства.
   Запропонований увазі твір – узагальнення й підсумок усього доробку вченого, популярний, та аж ніяк не спрощений виклад психоаналітичної теорії вустами її автора.

2

Фрейд, З.  Остроумие и его отношение к бессознательному / Зигмунд Фрейд ; [пер. с нем. и коммент. Я. Когана.] – Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. – 310 с.

 

   Одна з основних робіт видатного психолога і мислителя, засновника психоаналізу. Проблема дотепності, його витоки і вироблене враження на оточуючих, завжди привертала до себе найпильнішу увагу. Але лише З.Фрейд зміг довести прямий зв'язок несвідомих психічних процесів (і особливо роботу сну, що відображено в його головній праці - «Тлумачення сновидінь») і продуктивну роботу дотепності. Написана легко і витончено, навіть - дотепно, дана робота безсумнівно буде корисною як професійним психологам, філософам і культурологам, так і самому широкому колу читачів.

3

  Фрейд, З.  Психоанализ и детские неврозы / Зигмунд Фрейд. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. – 296 с.

 

   У даний збірник включені роботи З. Фрейда «З історії одного дитячого неврозу»,«З життя дитячої душі», «Аналіз фобії п'ятирічного хлопчика», є чудовим доказом практичної ефективності психоаналізу. Написані живою, доступною мовою, дані роботи додадуть справжнього задоволення не тільки фахівцям, але і самому широкому колу читачів.

4

Фрейд, З.  Психоанализ и культура. Леонардо да Винчи / Зигмунд Фрейд. – Санкт-Петербург. : Алетейя, 2000. – 296 с.

 

   Збірник праць видатного психолога під загальною назвою «Психоаналіз і культура» включає в себе твори різних років і на різні теми – психологія творчості («Леонардо да Вінчі»), психологічні основи релігії («Майбутнє однієї ілюзії»), а також загальнотеоретичні роботи(«Психологічні етюди»). Але всі ці роботи об'єднує єдиний методологічний підхід до вирішення проблем і загальна спрямованість-опис різноманіття феноменів людської культури. У цьому збірнику З. Фрейд постає як блискучий мислитель і культуролог, не позбавлений дару передбачення.
   Праця безсумнівно буде корисною як професійним психологам, філософам і культурологам, так і самому широкому колу читачів.

5

Фрейд, З.  Психоанализ и теория сексуальности / Зигмунд Фрейд. – Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. – 218 с.

 

    В черговий том зібрання творів видатного австрійського психолога  увійшли його основні статті, опубліковані під загальною назвою «До теорії статевого потягу», а також доповнення до його «Сексуальної теорії»: «Інфантильна генітальна  організація», «Про нарцисизм», «Табу невинності»та інші есе.
   Теорія еротичного, що визначає сутність статевого потягу, природу чоловічого і жіночого начал, що пояснює закономірність сексуальної поведінки, служить не тільки необхідним обґрунтуванням психоаналізу в цілому, але, як предмет для дискусій, є «вічною» проблемою в культурній історії людства.

6

Фрейд, З.  Тотем и табу. Психология первобытной культуры и религии / Зигмунд Фрейд. – Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. – 223 с.

 

«Тотем і табу» - одна з найцікавіших і концептуальних робіт З. Фрейда. За словами автора, його твір «є першою спробою застосувати точку зору і результати психоаналізу до нез'ясованих проблем психології первісної культури і релігії». До тих самих тем, які і сьогодні, і завжди будуть найбільш цікавими і суперечливими. Багато що із сказаного на цих сторінках Фрейдом заслуговує найпильнішої уваги читачів.

 

«Я поєднав тут чотири статті, розраховані на увагу широкого кола освічених людей, але їх, власне кажучи, можуть зрозуміти і оцінити тільки ті деякі, хто підтримує психоаналіз у всьому його різноманітті»     

(З. Фрейд).

7

Фрейд, З.  Психология бессознательного : сборник призведений / З. Фрейд ; сост., науч. ред., авт. вступ. ст. М. Г. Ярошевский. – Москва : Просвещение, 1989. – 448 с.

 

   До цієї книги увійшли найбільші роботи відомого вченого-психолога, засновника психоаналізу З. Фрейда, який створив систему аналізу душевного життя людини. У представлених роботах–- "Три нариси з історії сексуальності", "Про сновидіння", "По той бік принципу задоволення", "Я і Воно" та ін. Показано, що свідомість невід’ємна від глибинних рівнів психічної активності. У даній книзі представляє великий інтерес аналіз дитячих неврозів, вчення про потяг, про принципи регуляції психічного життя, розбір конкретних клінічних випадків і фактів повсякденного життя людини. Центральне місце в збірнику відведене роботі "Психопатологія повсякденного життя", в якій на основі теорії витіснення Фрейд показав, що неусвідомлювані мотиви обумовлюють поведінку людини в нормі та патології, що може бути ефективно використано з метою діагностики і терапії.

8

Браун, Дж.  Психология Фрейда и постфрейдисты / Джеймс Браун ; послесл. А. М. Буткевича ; пер. с англ.. – Москва : Рефл-бук ; Киев : Ваклер, 1997. – 304 с. – (Актуальная психология).

 

   У книзі дається блискучий огляд психології Фрейда і постфрейдістських течій – К. Хорні, Е. Фромма, С. Саллівана та інших. Особливо цінним є порівняльний аналіз різних підходів, в тому числі, європейського і американського. Книгу вдало доповнює стаття А. Руткевича про сучасний стан психоаналізу.

9

Гуменюк, О. Є.  Проблематика Я у психоаналітичній теорії Зиґмунда Фройда : лекція / Гуменюк Оксана Євстахіївна. – Тернопіль : Економічна думка, 2003. – 34 с.

 

   Висвітлюються рівні психічного життя людини у співвідношенні із структурою особистості З. Фройда і в цьому контексті визначається місце Я-копцепції як центрального психодинамічного новоутворення самосвідомості.
   Для студентів і викладачів вищих навчальних закладів, котрі професійно займаються соціальною роботою, теоретичною і практичною психологією, соціологією і педагогікою.

10

Дадун, Р.  Фрейд = Freud / Роже Дадун ; пер. с фр. Дмитрия Федорова ; предисл. Алексея Руткевича. – Москва : Х.Г.С., 1994. – 512 с.

 

   Життя як інтелектуальний роман – такий підзаголовок до цієї книги був би цілком доречний. Французький літератор Роже Дадун вирішив непросте завдання: детально проаналізував усі праці Зиґмунда Фрейда і намалював яскравий портрет видатного вченого, засновника дослідницького напрямку, яке позначається нині терміном "психоаналіз".

11

Левчук, Л. Т.  Психоаналіз: історія, теорія, мистецька практика : навчальний посібник для студ. гуманітарних спец. вузів  / Лариса Левчук. – Київ : Либідь, 2002. – 255 с.

 

   Серед «пограничних» – таких, що актуалізували теоретичні можливості суміжних наук – течій європейської науки кінця XIX – початку XX століть психоаналізові Зигмунда Фрсйда належить особливе місце. Психоаналітичний метод дістав застосування у багатьох галузях знання – від психіатрії до естетики, мистецтвознавства, історії релігії та фольклористики.
   У навчальному посібнику відтворено логіку становлення та розвитку психоаналізу, розглянуто засади психоаналітичної теорії, її мистецтвознавчу модифікацію. Аналізуються особливості трансформації ідей Фрейда та його послідовників у творчості представників експресіонізму та сюрреалізму. Чимало місця приділено проблемі «Фрейд і слов'янський гуманізм».
   Для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів.

12

Стоун, И.  Страсти ума, или жизнь Фрейда / Ирвинг Стоун ; пер. с англ.

И. Г. Усачева. – Москва : Мысль, 1999. – 750 с. – (Всемирная история в лицах).

 

   Роман відомого американського письменника Ірвінга Стоуна присвячений життю і діяльності Зиґмунда Фрейда, австрійського лікаря та психолога, творця теорії психоаналізу. Місце дії роману –  імперія Габсбургів кінця ХІХ – початку ХХ  століття, Австрія, США, столиці найбільших держав Європи. У числі діючих осіб – відомі імена інтелектуальної та мистецької еліти, сучасники Зиґмунда Фрейда.   Строго документальна основа твору в поєднанні з майстерністю автора надає книзі, яка по праву вважається бестселером, особливу пізнавальну цінність.

 

Огляд підготувала Беновська І. В.
травень 2016 р.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Ресурси ТНПУ

Інтернет ресурс доступний з мережі ТНПУ

Наукометрія

Ми в соціальних мережах

  Copyright © 2015 ---. 

All Rights Reserved.

kaçak iddaa Canlı Bahis Siteleri beylikdüzü escort istanbul escort seks hikayesi istanbul escort ataköy escort ataköy escort

porno indir porno izle beylikdüzü escort
escort bayan istanbul escort istanbul escort halkalı escort