У монографії розглянуто деякі аспекти лінгвоперсонології, зокрема питання, що стосуються класифікації типів мовної особистості, основні положення теорії автокомунікації, а також продемонстровано досвід аналізу автокомунікації (діалог Ego і Alter Ego) Тараса Шевченка, що віддзеркалена в щоденнику письменника, репрезентованому нерідною для нього російською мовою. Йдеться іі про специфіку щоденникового жанру загалом, що мотивує виокремлення самостійного напряму філологічної науки — девіаріумології (щоденникознавства).
  Монографія може зацікавити учених-мовознавців, шевченкознавців, викладачів, аспірантів і студентів-філологів, філософів, психологів, етнографів, культурологів та представників інших гуманітарних спеціальностей, усіх, кого зацікавлять традиції й культура українського народу.