Пахне серпень медом, полинами,

Яблуками стиглими в садах.

Україна тішиться Синами,

Що шанують гідність у словах.

В добрих вчинках множать Її славу.

Є на ниві творчій - сівачі.

Ще й натуру мають не лукаву.

Приросли душею до Землі.

Ви, шановний, знаний ювіляре,
До числа Людей таких ввійшли.
Очевидці пишуть мемуари.
В Слові Ви також себе знайшли.

В атмосфері злагоди, любові
Ви зростали лагідним дитям.
Мрії, як у всіх, були казкові.
Віддавали все батьки синам.

У родині Ткачуків зростали,
Мов дубочки, славні три сини.
Всім батьки освіту вищу дали.
До літератури й пісні Ви

Від матусі шану перейняли.
Цю любов крізь роки пронесли.
В багатьох місцях Ви побували.
У Тернопіль серденьком вросли.

На роботу в наш педагогічний
На філологічний факультет
Скерували Вас. І це логічно.
Тут здобули Ви авторитет.

Золотолин згадується часто,
Де Ви народились та росли.
Вперше впізнавали радість, щастя
І до школи в перший клас пішли.

Потім у Житомирі чекає
Вас педагогічний інститут.
До аспірантури пролягає
Далі, що у Києві, маршрут.

Вчителем Ви спершу працювали
Мови української в селі
Рідному й французьку викладали.
За мету поставили собі

Взяти планку вищу. В інституті
В Рівному працюєте десь рік.
Досвід перший і знання здобуті
Знадобились Вам на довгий вік.

Бо вже майже сорок в нашім виші
Голос милозвучний Ваш звучить.
Часом добре в кабінетній тиші,
Та словесник, знаєм, не мовчить.

Спілкування – це його стихія.
Всі студенти люблять Ткачука!
Бо професор чуйний – їх надія.
Про таких говорять: «Це – душа»!

В коридорі видно: йде Людина
Толерантна, лагідна, проста.
Справді має Україна Сина!
Дай Вам, Боже, многая літа.

Плідний Ваш ужинок науковий.
Понад двісті вже напрацювань.
Ви у всіх відношеннях зразковий.
Ще багато планів, поривань.

Є у Вас можливості здійснити
Мріяне й задумане в житті.
Вам до ста і далі зичим жити
З хлібом і до хліба на столі!