«Художній світ Панаса Мирного»
(100 років з дня смерті Панаса Мирного – українського прозаїка, драматурга )
Мій ти краю, моя ненько,
Моя Україно!
Люблю тебе, не тією
Любовію сина
Покірною, що радіє
До всього свойого,
Чи то добре,чи лихо то,
А любить готово;
Не гарячим своїм серцем,
Що ти доглядала,
В самоті навчала.
Панас Мирний
Майже півстоліття Панас Мирний збагачував золотий фонд української культури соціально-психологічними романами, повістями, оповіданнями, працював на відродження українського народу, піднесення його гідності й національної гордості, утвердження й збагачення української мови як мови нації.
Ми всі одна сім'я,
Єдина ми родина –
Мільйони різних «Я»,
А разом – Україна!
22 січня 1919 року – було підписано Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Саме цю дату щороку відзначають як День Соборності України.
«Однині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина, і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня республіка», – йшлося в Універсалі Директорії УНР.
Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України – Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців – понад 30 тисяч учасників.
Новаторство Миколи Лукаша
в історії українського художнього перекладу
(100 років від дня народження українського перекладача і лінгвіста,
політолога, дослідника творів світової літератури)
Народившись німим, опанувати десятки мов, самотужки реконструювати давню українську, перекладати те, що, здавалося б, не підлягає перекладу, створити словник української лайки та усе життя бути в опозиції до лицемірної влади: усе це – легендарний перекладач Микола Лукаш.
Історична проза Юліана Опільського
(135 років від дня народження тернопільського письменника,
майстра історичної прози, філолога, педагога)
Бібліотека історичної прози не може бути повною без творів Юліана Опільського. Під таким псевдонімом увійшов в історію української літератури гімназійний учитель Юрій Львович Рудницький.
Тернополянин з народження, Юрій Рудницький обрав собі псевдонім на честь рідного краю – від Опілля, мальовничого куточка на Тернопільщині, поміж Золотою Липою та Стрипою.
Одна з вулиць м. Тернополя носить тепер ім’я Юліана Опільського. На будинку в Тернополі на вул. Камінній, де проживала сім'я Рудницьких, в 1989 році встановлено меморіальну дошку.
11 листопада 2019 року в читальній залі суспільної літератури наукової бібліотеки ТНПУ імені Володимира Гнатюка відбулася ІІІ науково-практична студентська конференція на тему: "Дослідження особливостей різних видів і аспектів страхування".
День української писемності та мови щорічно відзначається в Україні 9 листопада. Це свято було встановлено указом президента України Леоніда Кучми в 1997 році на честь українського літописця преподобного Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Також з 2000 року в цей день в прямому ефірі «Українського радіо» транслюють «Диктант національної єдності», який може написати будь-який бажаючий.
«Апостол правди і науки»
(120 років від дня народження Г. С. Костюка
(1899–1982),
українського психолога)
"Наука має йти попереду досвіду
і вказувати йому шляхи".
(Г. С. Костюк)
Григорій Силович Костюк – вчений європейського масштабу, фундатор сучасної психологічної науки в Україні, засновник Інституту психології, академік, професор, заслужений діяч науки.
Становлення психологічної науки в Україні нерозривно пов’язане з Григорія Силовича Костюка, який був одним із основоположників вітчизняної психологічної науки.
Він зробив величезний внесок в організацію психологічних досліджень в Україні, розроблення фундаментальних теоретико-методологічних проблем загальної, вікової та педагогічної психології, поширення психолого-педагогічних знань, підготовку педагогічних і психологічних кадрів. За несприятливих історичних умов підтримував і розвивав життєдайні освітні, наукові й загальнокультурні традиції.