«Природа України та її охорона»
(до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища)
«Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами» – такі слова звучали у зверненні до генерального секретаря ООН, підписаному 2200 діячами науки й культури з 23 країн світу. У травні 1971 року екологічно стурбована спільнота почала свою безпрецедентну боротьбу із забрудненням навколишнього природного середовища.
У 1972 році у Стокгольмі відбулася Всесвітня конференція із захисту довкілля, на якій були присутні повноважні представники 113 держав. Учасники конференції ухвалили рішення щодо щорічного проведення Всесвітнього дня охорони довкілля 5 червня.
Сьогодні екологічні проблеми стоять у ряді найважливіших і визначають рівень благополуччя всієї світової цивілізації й, зокрема, нашої країни.
Шановні науковці!
відбулися вебінари
"Знайомство зі Scopus", "Пошук інформації у Scopus", "Профіль автора у Scopus", "Бібліометричні інструменти Scopus" та "Бібліографічний менеджер Mendeley в роботі дослідника"
Ознайомитися з вебінарами можна перейшовши за посиланнями:
⇒ https://www.brighttalk.com/webcast/10439/400203
⇒ https://www.brighttalk.com/webcast/10439/400205
⇒ https://www.brighttalk.com/webcast/10439/400209
⇒ https://www.brighttalk.com/webcast/10439/400214
⇒ https://www.brighttalk.com/webcast/10439/400215
Провела Марина Назаровець, тренер Elsevier, керівник Служби інформаційного моніторингу наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
«РОЗМАЇТТЯ КУЛЬТУР – НАШЕ БАГАТСТВО»
(до Всесвітнього дня культурного різноманіття
в ім’я діалогу та розвитку)
«Культура - це, перш за все, єдність художнього стилю у всіх життєвих проявах народу»
/Фрідріх Ніцше/
21 травня - Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку, який відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН.
Метою відзначення даного дня є усвідомлення людьми цінності і важливості культурного розмаїття, а також вміння розвивати співробітництво між народами світу, підвищення глобального рівня обізнаності про важливість міжкультурного діалогу, різноманітності та інтеграції, подолання у населення негативних стереотипів щодо культурного розмаїття, існуючого в них остраху, зневаги та нерозуміння представників інших культур.
Духовний подвиг українського кобзарства
(до 110-річчя від дня народження
Миколи Олександровича Сарми-Соколовського,
українського бандуриста, кобзаря, поета, художника, священника)
Якщо ти справді мучився за Україну,
сприйми це як Божий дар!
/Микола Сарма-Соколовський/
Кобзарське мистецтво закорінене у давніх українських традиціях етнічного мелосу, історичної пам’яті та спадкоємності, і віддзеркалює притаманні нашому народу свободолюбство, гуманізм, глибоку духовність, а разом із тим – правдиву, набуту поколіннями, мудрість емпіричного досвіду й філософсько-етичного осмислення навколишнього світу. Мандрівні співці-бандуристи впродовж віків залишалися не лише митцями й музикантами, а справжніми носіями національного світогляду, творцями історичного українського епосу.
З початком ХХ століття кобзарство не лише не зникло на українських теренах, а й набуло нового звучання, нової соціально-культурної, та навіть і політичної, місії. Кобзарі одними із перших стали до лав боротьби за відновлення української державності, високо піднявши знамена національно-визвольних змагань українців. Одним із таких кобзарів-пророків, сподвижників національної ідеї, став Микола Олександрович Сарма-Соколовський, 110-річчя від дня народження якого відзначаємо 19 травня 2020 року.
Міжнародний день музеїв
Музеї – це ті місця, де можна зустрітися з минулим, побачити сьогодення та зазирнути в майбутнє. Саме тут ми знайомимося із важливими історичними подіями і постатями, дізнаємося більше про свій край, свій народ, гортаємо важливі сторінки історії.
Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.
Збереженням для майбутніх поколінь історичних, архітектурних, природних та культурних багатств займається міжнародна організація ЮНЕСКО. Безперечно, в полі зору ЮНЕСКО головні скарбниці кожної країни – музеї. Тому, з метою підвищення інформованості людей про роль музеїв у розвитку суспільства, Міжнародною Радою музеїв (International Council of Museums (ICOM)) у 1977 р. було запроваджено Міжнародний День музеїв, який відзначається щороку 18 травня.
У світі існує безліч цікавих і незвичайних музеїв, про існування яких ви напевне навіть не здогадуєтесь. Ось деякі цікаві факти про музеї ⇒
ШАНОВНІ КОРИСТУВАЧІ!
Пропонуємо інтернет-посібник, який підготовлений колективом авторів за науковою редакцією президента НАПН України В. Г. Кременя, доктора філософських наук, професора, дійсного члена (академіка) НАПН України.
Психологія і педагогіка у протидії пандемії COVID-19: інтернет-посібник / за наук. ред. В. Г. Кременя ; [координатор інтернет-посібника В. В. Рибалка; колектив авторів]. – Київ : ТОВ «Юрка Любченка», 2020. – 243 с. – Режим доступу: http://ipood.com.ua/data/NDR/COVID19/COVID19_new.pdf
«Письменник незвичайної долі»
(125 років від дня народження Тодося Степановича Осьмачки
(1895–1962), українського поета, прозаїка, перекладача, педагога)
«Моя тужлива Україно,
Таку тебе я полюбив
І за твою одну сльозину
Навіки голову згубив»
/Тодось Осьмачка/
Тодось Степанович Осьмачка – поет-імпресіоніст, прозаїк, перекладач, педагог, громадський і політичний діяч.
Тодось Осьмачка – талановитий український письменник, якому випало жити і творити в нелегкі часи сталінських репресій, війни та голоду, пройти табори для переселенців, тюрми та психлікарні, пізнати на власному досвіді нелегке життя в еміграції (адже двадцять із 67-ми років він прожив на чужині). За кордоном були написані поетичні та прозові твори, які здобули Тодосю Степановичу славу видатного майстра західноєвропейської та заокеанської української діаспори і всієї України.
Все життя Тодося Осьмачки було наповнене стількома злигоднями і таким болем, ніби увібрало в себе десятки мученицьких життів. Його мистецтво – сердечна рана. Поет-вигнанець хотів бодай лише словом повернутися до рідного порога. Тодось Осьмачка на прикладі своїх героїв і власної долі показав трагедію України 20-го століття, можливо, найбільшу світову трагедію.