«Іван Марчук – жива легенда нашого часу»
(до 80-річчя від д/н укр. живописця, народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка)

 

1«Я міг би розмалювати небо і не повторитися»
(Іван Марчук)


    Марчук Іван Степанович (нар. 12 травня 1936, с. Москалівка Волинське воєводство, Польща (нині Лановецький район, Тернопільська область, Україна)) – український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя. 2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph.

   Доробок митця налічує більш ніж 4 000 творів і понад 100 персональних виставок. До 1988 року Спілка художників офіційно не визнавала творчість Івана Марчука, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки 1979 і 1980 років у Москві).

    І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.
   Він є засновником нових стилів у мистецтві, зокрема «пльонтанізму» (таку назву митець жартома дав своєму стилю – від слів «плести», «пльонтати»: картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток). Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу, і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню в Україні.
   1996 р. – отримав звання Заслуженого художника України.
   7 березня 1997 – став лауреатом Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
   2001 р. – остаточно повернувся в Україну.
  2002 р. – за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного образотворчого мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність присвоєно почесне звання «Народний художник України».
   2004 р. – у Києві заклали музей Івана Марчука, який, проте, досі не збудований.
   2006 р. – Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.
   У жовтні 2007 був включений до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності» (72-ге місце). На формування рейтингу впливали: роль в зміні системи поглядів, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значимість кожного з кандидатів.
   Картини І. Марчука зберігаються в музеях м. Тернополя, Канівському музеї Т. Шевченка («Шевченкіана»), галереях і приватних колекціях в Австралії, США, Канаді, Японії. У Державному архіві Тернопільської області відкрито особовий фонд життя й творчості мистця.
   У 2010 році в рідному селі Москалівці земляки створили перший музей геніального художника, на відкритті якого був присутній сам І. Марчук.
   Вдома Іванові Марчуку закидали, що він не вміє малювати, а в Європі його визнали генієм, котрий живе серед нас. Його демонстративно не помічали, а він спромігся мати близько 100 персональних виставок (одна гучніша за іншу) і здобув найпрестижніше національне пошанування. Він не спокусився благами еміграції, повернувся в Україну і далі дивує світ.   Щодня долає 103 сходинки на п’ятий поверх колись комунального будинку, де має тісну майстерню зі штабелями сотень картин, приставлених до стіни. Стіл, мольберт, місце для осяянь. Голову розмотує дорога. На Москалівку і на Безмежність.

 

Бібліографічний огляд літератури

 

mar3

Бушак, С. Тернистий шлях Івана Марчука: (аналіз творчості художника) / С. Бушак // Лан. Ланівеччина творча. – Тернопіль, 2001. – С. 182–191.

 

   Альманах охоплює широку палітру історико-краєзнавчо-літературно-мистецького життя Ланівеччини. Над іменами знаних митців високо підіймається постать нашого земляка з Москалівки, всесвітньо відомого художника Івана Марчука.
    Видання розраховане на учнів, студентів, викладачів, краєзнавців, перш за все тих, хто цікавиться літературно-мистецьким надбанням відомих майстрів пера і пензля.

mar2

Герета, І. Голос душі : [про художника Івана Марчука] / І. Герета // Джерело : науково-краєзнавчий часопис Тернопілля / голов. ред.

С. Костюк. – Тернопіль, 1994. – С. 154–160.

 

     Не простою дорогою крокував Іван Марчук до слави, про це Ігор Герета писав в науково-краєзнавчому часописі: «Писати про художника завжди нелегко, а якщо він іще й приятель, важче стократ. Непросто, але радісно і приємно. Із хвилюванням пропоную свої роздуми про одного з найоригінальніших наших художників...»
   У багатьох роботах заговорило монументальне, дуже узагальнене підґрунтя, що нагадує собою живописні пам’ятники.

3

Климчук, О. О.  "Я єсмь..." : художник Іван Марчук, провидець і подорожній : есей-біографія / О. О. Климчук ; ред. Ю. Буряк ; худож. оформл. С. Ковики-Алієва. – К. : Укр. письменник, 2012. – 574 с.

 

   Біографічна повість про Івана Марчука – народного художника України, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, почесного громадянина Києва і Тернополя.
   Це не мистецтвознавча монографія, а погляд на художника в контексті часу і життєвих обставин...
    «По той бiк пристрастi народжується нiжнiсть...» – рядки одного із поетичних епіграфів до «жіночого» розділу книги. Зокрема, вірші передують у всіх наступних розділах, задаючи певний настрій. Є серед них і ліричні рядки відомих українских поетів, присвячених самому художнику.

5

Марчук, І. С.  Гасне надія, 1990 [образотворчий матеріал] : полотно, темпера ; 99х84,5 см : [репродукція] / І. С. Марчук // Національний художній музей України : [альбом]. – К., 2003. – С. 375. – Текст парал. укр., англ. мовами.
  

   Особливим зібранням є колекція українського авангарду ХХ століття. Найдовершенішим зразком живопису того часу можна назвати картину «Гасне надія», яка є однією із справжніх перлин музейного зібрання.

mar6

Марчук, І. "Можу розмалювати небо – і не повторитися!" : [інтерв'ю з нар. художником України] / І. Марчук ; розмову провели: Людмила Островська, Галина Садовська, Влада Собуцька // Літературний Тернопіль. – 2009. – № 3. – С. 93–99. – репрод.

 

  Художник номера – митець світової слави Іван Марчук. Фоторепродукції його творів – на обкладинці та вкладці журналу.
   Подано також обширне інтерв'ю Людмили Островської, Влади Собуцької і Галини Садовської зі славетним земляком.

6

Марчук Іван Степанович // Сподвижники поля духовного : лауреати Всеукр. літературно-мистецької та громадсько-політичної премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких / М. М. Ониськів, В. В. Уніят ; наук. ред. С. Півторак. – Тернопіль, 2010. – С. 43–44.

 

   Збірник знайомить читача із володарями Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Лепких.
   Серед відзначених яскраво сяє і зірка нашого геніального земляка Івана Марчука, за рейтингом британської консалтингової компанії він 72-ий у списку 100 сучасних геніїв. Можливо, «Сподвижники поля духовного» надихне відкрити книги Степана Сапеляка, Петра Перебийноса, Михайла Слабошпицького, Петра Сороки, Романа Лубківського, Богдана Мельничука та інших.
   Книга проілюстрована світлинами та картинами Івана Марчука і Євгена Удіна.

mar4

Собуцька, В. Цьогорічний лауреат-шевченківець Іван Марчук /

В. Собуцька // Тернопілля ' 97 : регіональний річник / упоряд.

Б. Куневич, М. Ониськів. – Тернопіль, 1997. – С. 427–429.

 

   Уже далекого 1997 року безкомпромісний художник Іван Марчук, творчий доробок якого перейшов уже тисячний рубіж, став Лауреатом Державної Шевченківської премії.
    З тогочасним лауреатом розмовляла Віра Собуцька.

8

Я – серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина. Фотокнига. – Тернопіль : Терно-граф», 2013. – 232 с.

   У книзі – понад 450 світлин, на яких один із найвидатніших художників України Іван Марчук із тернополянами відомими і невідомими, а також із мешканцями рідного села.
   Альбом, над яким працювали Богдан Хаварівський та Олег Снітовский, виявився не лише об’ємним, а й глибоким за змістом та насиченим миттєвостями життя художника.

Додаткову інформацію можна переглянути Вічний мандрівник, прикутий до мольберта (до 75-річчя від д/н І. Марчука)

Підготувала
Тененьська С. Б.
травень 2016 р.

Add comment


Security code
Refresh