«Єдине, що мені важливо, бути людиною»
(А. Камю)

10  7 листопада відзначається 100 років від дня народження Альбера Камю (1913–1960) – визначного французького романіста, філософа, публіциста, який вважав, що письменник – це “оголений нерв епохи”, і тільки він здатний відчути “духовні потоки”, які линуть від кожної людини окремо і людства взагалі, визначаючи моральний стан всієї цивілізації. Таке розуміння призначення літератури й митця дозволило А. Камю стати одним з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Завдяки цьому письменник мав великий вплив на розвиток європейської культури ХХ ст.

 

 

«Не бути коханим - це усього лише невдача, не любити - ось нещастя.»
                                                                                                                                                                          А. Камю

11  Народився Альбер Камю 7 листопада 1913 році в містечку Мондові в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім’ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Мати його іспанка за походженням. Працювала прибиральницею в багатих сім’ях. Дитина зростала у злиднях. Освіту пощастило здобути тільки завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для хлопця стипендію. У 1932-1936 рр. під час навчання в Оранському університеті (Алжир) Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й захворювання на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим і до краси середземноморської природи, і до глибин духовної культури.
   А. Камю брав активну участь і в громадському житті. У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув через три роки, проводив антифашистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співробітничав з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність. Тоді, зокрема, були написані перший варіант роману “Сторонній” та нотатки до есе “Міф про Сізіфа”.
   Навесні 1940 року вперше приїхав до Франції, куди остаточно переселився через рік. В окупованій країні приєднався до Руху Опору, друкувався в підпільній газеті “Комба”, а згодом її очолив. У 1943-1944 рр. видав у нелегальній пресі “Листи німецькому другові”, в яких з гуманістичних позицій засуджував спроби виправдання людиноненависницької ідеї фашизму. На цей час А.Камю став відомим як автор “Стороннього” та “Міфу про Сізіфа”, що побачили світ у 1942-1943 рр. і викликали захоплення французької інтелігенції. Ці твори були сприйняті як екзистенціалістські, співзвучні з напрямами, що за національної катастрофи поширювалися серед свідомої частини населення.
   Саме завдяки творчості А. Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі, а надто у варіанті А. Камю, є твердження абсурдності буття (“абсурд є метафізичним станом людини у світі”,- говориться у “Міфі про Сізіфа”), уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості. Чільне місце посідає думка про те, що людина відповідальна сама за себе. Людині доводиться жертвувати собою, аби виправдати своє існування. Вже самим актом народження вона виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням. З моменту появи вона отримує від природи й смертний вирок, термін виконання якого їй невідомий. Убивають хвороби, старість, війни, кати, злидні, навіть сонце, як у романі “Сторонній”
   Цей трагічний стоїцизм з часу Руху Опору став для Камю основою його гуманістичної етики. За його допомогою письменник у роки окупації та національного приниження пробуджував активний відгук у гуманістично настроєної французької інтелігенції. По-своєму мобілізував її на боротьбу з фашизмом.
Невелика за обсягом творча спадщина А.Камю створювалась переважно під час Другої світової війни та повоєнних років. Це наклало свій відбиток і на теми, що порушувалися письменником, і на спосіб їх висвітлення. Для його творчості характерне поєднання власне белетристики з філософськими роздумами.
   У 1947 році вийшов у світ роман “Чума”, який засвідчив найвищу межу ідейної еволюції автора: за визначенням самого письменника відбувся перехід від “етапу абсурду” до “етапу протесту”. Письменник працював також у жанрі філософської етеїстики та громадсько-політичної публіцистики, виступив у ролі літературного критика.
У 1957 році Альбер Камю одержав Нобелівську премію за свою літературну творчість.
  4 січня 1960 року на сорок сьомому році життя письменник загинув у автомобільній катастрофі.

Бібліографічний огляд літератури
(до 100-річчя від дня народження А. Камю)

Камю, А.  Вибрані твори : пер с фр. / А. Камю ; передм. Д. Наливайка. – К. : Дніпро, 1991. – 655 с. – (Зарубіжна проза ХХ ст.)

   До збірки ввійшли кращі твори одного з найвидатніших письменників сучасної Франції, такі як «Сторонній», «Чума», «Падіння», п’єса «Калігула», оповідання та есе.  Для творчості Камю характерні болісні пошуки моральних істин, намагання зрозуміти сенс людського буття.


Камю, А.  Избранное : пер. с фр. / А. Камю ; вступ. ст. С. Великовского. – М. : Правда, 1990. – 480 с.

  В цю збірку,  російською мовою,  увійшли твори одного з самих видатних майстрів слова середини ХХ століття, чия творчість впритул підводить читача до вузлових духовно-історичних проблем нашої епохи. «Посторонний», «Чума», «Падение», оповідання із збірника «Изгнание и царство».


Камю, А.  Бунтующий человек : философия, политика, искусство / А. Камю ; общ. ред., сост. и предисл. А. М. Руткевича ; пер с фр.: И. Я. Волевич, Ю. М. Денисова [и др.]. – М. : Политиздат, 1990. – 415 с. – (Мыслители ХХ века).

  До видання включено основні філософські твори мислителя «Миф о Сизифе» (розробка філософії і естетики «абсурду»), «Бунтующий человек» (це історія ідеї бунту - метафізичного і політичного - проти несправедливості людської долі), «Письма к немецкому другу» и «Шведские речи».

Камю, А.  Изнанка и лицо / А. Камю ; сост., вступ. ст. и комм. А. Филоненко. – М. : Эксмо-Пресс ; Х. : Фолио, 1998. – 864 с. – (Антология мысли).

  До цього видання ввійшли праці А. Камю, що найбільшим чином розкривають його філософські пошуки. «Изнанка и лицо», «Брачный пир» (виражають ті початкові інтуїції, які групувались навколо уявлень про особливу середземноморську культуру), «Миф о Сизифе», «Письма к немецкому другу» (представляють другий період його творчості присвячений розвитку філософії Абсурду), «Человек бунтующий», «Письма о бунте», «Размышления о гильотине», «Шведские речи» і збірник «Творчество и свобода» (відповідають третьому періоду, зв’язаному з формуванням філософії Бунту), фрагменти «Записных книжек».

Камю, А.  Щаслива смерть ; Перша людина = La Mort heureuse ; Le Premier Homme : романи / А. Камю ; пер. з фр. Г. Філіпчука, О. Жупанського. – К. : Юніверс, 2006. – 416 с. – (Лауреати Нобелівської премії).

  До тому, лауреата Нобелівської премії, увійшли два романи, які за життя Камю не були опубліковані. Якщо «Щаслива смерть» – це перший його твір, то роман «Перша людина» – його останній недописаний роман, який було видано нещодавно. Цей автобіографічний твір, глибоко психологічний та високохудожній і вважається вершиною його творчості. Також увійшли «Шведські бесіди», які були виголошені під час вручення Нобелівської нагороди.

Камю, А.  Чума : романи, повість : пер. з фр. / А. Камю ; передм. Д. С. Наливайка. – Х. : Фоліо, 2006. – 462 с. – (Бібліотека світової літератури).

   Романи «Чужий», «Чума» та «Падіння», що представлені у цьому виданні, вважаються одними з найкращих у творчому доробку Камю. Їх об’єднує предмет роздумів письменника – це людина, її свідомість і психологія, її місце і доля в світі, її поведінка в різних життєвих ситуаціях.

Кушкин, Е. П.  Альбер Камю : ранние годы / Е. П. Кушкин. – Л. : Изд-во Лениград. ун-та, 1982. – 184 с.

  Монографія присвячена ранній творчості відомого французького письменника ХХ століття Альберу Камю. В ній розглядаються питання становлення особистості, філософсько-естетичних поглядів і творчого методу письменника в тісному зв’язку з проблематикою епохи між двома війнами. У виданні розкриваються раніше невідомі джерела, що відносяться до алжирського періоду життя письменника. Проведено аналіз творів молодого Камю (1932–1940), зв’язаних з творчістю письменників, що вплинули на нього (Достоєвський, Жид, Мальро, Монтерлан, Греньє та ін.)

Фокин, С.  Альбер Камю. Роман. Философия. Жизнь = Albert Camus. Le roman. La philosophie. La vie / С. Фокин. – СПб. : Алетейя, 1999. – 378 с.

  Головне завдання цього дослідження –  аналіз внутрішньої логіки еволюції поглядів письменника, а також показано їх зумовленість культурним контекстом і художньою практикою. «Проблема людини», «істина людини» завжди знаходились в центрі уваги А. Камю, і це коло ідей та образів, сформульованих і змальованих ним ще в 40–50-их рр.., до цього часу залишаються актуальними.

Огляд підготувала Беновська І. В.
листопад 2013

Add comment


Security code
Refresh