«Стародавнє Трипілля: таємниці та скарби»
(130 років від дня відкриття Трипільської культури – однієї з стародавніх землеробських культур IV–III тисячоліть до нашої ери на території Південно-Східної Європи (1893)


0   Сім тисяч років тому були закладені основи хліборобської цивілізації на землі, яку нині називаємо Україною. Від того часу почали тут люди вирощувати хліб, розводити худобу, ткати, ліпити глечики, плавити метал, будувати хати з дерева, лози та глини, а поза тим – творити новий духовний світ.
   Трипільська культура сьогодні є найбільшою таємницею європейської доісторії. Такою спадщиною могла б пишатися кожна держава!

   Територія сучасної України була заселена з давніх давен. Про це свідчать численні стоянки людей доби раннього та середнього палеоліту, зокрема відома «Королевська стоянка» на Закарпатті, вік якої оцінюють в майже мільйон років. Землі України – одна з частин етнокультурного простору, на якому протягом тисячоліть відбувалися процеси становлення індоєвропейців, германо-балто-слов’ян, праслов’ян, слов’янських етнічних утворень.
   Етнічну основу українців становило населення пізнього палеоліту (Мізинська культура), потім неоліту/енеоліту (Трипільська культура). Остання, яка датується III–IV тис. до н. е., є найбільш відомою з архаїчних культур України. Ця культура була загальноєвропейською: окрім України, трипільці існували на землях Східної Європи – на територіях сучасних Словаччини, Румунії, на Балканському півострові. В межах сучасної України вона розташовувалася між Карпатами і Дніпром на території 15 областей: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Нині виявлено понад дві тисячі пам’яток цієї давньої культури. Трипільська культура, як на свій час, була неймовірно розвинена. Найбільшого розквіту вона набула між 5500 та 2750 роками до н. е. Уже сам розмір трипільських поселень був значним – до тисячі будівель, які розташовувались по колу і мали 4–5 м завширшки і до 20 м у довжину. Були і будівлі дво- та триповерхові, в яких могло мешкати до 50 чоловік. Загалом же кількість мешканців деяких поселень могла перевищувала 15 тис. осіб. Основою економіки цієї культури було землеробство, причому застосовувалася сівозміна, та скотарство. Трипільці плавили мідь і виготовляли з неї знаряддя праці та прикраси, знали ткацтво, були умілими гончарями, посуд розмальовували складним орнаментом, застосовуючи яскраві фарби, через що трипільську культуру також називають культурою мальованої кераміки. Є думка, що трипільці навіть створили власну систему писемності.
   Частина українських вчених саме трипільців вважає етнічними предками українців.
   Так, на трипільській кераміці відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато визерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини». Як вважають археологи, більшість з них має землеробський зміст.
   Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало.
   Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях.
   Ще однією унікальною пам’яткою, пов’язаною з трипільцями, є печера Вертеба. Ця печера розташована поблизу села Більче-Золоте на Тернопільщині і є однією з найбільших у Європі – довжина її ходів сягає 9 км.
   З ХІХ ст. тут проводяться розкопки, результати яких доводять, що приблизно 600 років печера використовувалася як храм та місце тимчасового проживання трипільців. У ній також виявлено людські поховання. Трипільська культура займала відносно невелику частину території України, не виходячи на Лівобережжя Дніпра. А тим часом на схід від трипільців мешкали племена кочівників, представники так званої середньостогівської археологічної культури. Ці кочівники контролювали майже все степове лівобережжя.
   Багато з археологів вважає, що саме вони, наші давні земляки, вперше в Європі змогли приручити коня для верхової їзди.
   У середині ІІІ-го тисячоліття до н.е. трипільська цивілізація починає занепадати – зникають протоміста, все менше стає розмальованої кераміки, спрощуються технології. Археологи пов’язують цей занепад із кліматичними змінами, які спричинили зміну звичних умов господарювання.
   Але трипільці не зникли фізично, вони перейшли до інших форм ведення господарства. Частина з пост-трипільського населення, як показують вчені, перейшла від землеробства до скотарства.

 

Інформаційно-бібліографічний відділ
Бібліографічний огляд літератури

 

1

   Бурдо Н. Б. Сакральний світ трипільської цивілізації / Н. Б. Бурдо. – Київ : Наш час, 2008. – 296 с.


   Безліч артефактів трипільської культури свідчать про найвище піднесення духу архаїчної цивілізації мідного віку. Це піднесення знайшло вияв саме у сакральному світі, створеному трипільцями близько 7 тисячоліть тому. Трипільське суспільство настільки давнє, що від нього залишилися лише сліди поселень, керамічні вироби – статуетки, орнаментований посуд та ін.
   Орнаментика трипільського посуду зводиться до безперервного відтворення безконечників – спіралі та свастики, що символізують безкінечність сущого. Так у специфічних формах у трипільській культурі простежуються закономірності магічного простору та сакрального світу людських цивілізацій.

2

   Бурдо Н. Б. Трипільська культура : спогади про Золотий Вік / Н. Б. Бурдо, М. Ю. Відейко. – Харків : Фоліо, 2007. – 416 с.


  Кожна країна у світі має свої історичні легенди. Однією з легенд України, пов’язаною з давньою історією, стала для XX століття трипільська культура, можливо, як символ Золотого Віку – з його добробутом, мудрістю і справедливістю.
   Ця книжка – хвилююча розповідь про те, що відомо науковцям про славетні часи Трипілля. Те, що трипільська культура лежить на межі історичних епох, ставить її в центр напружених та нескінченних дискусій, а отже, привертає увагу не лише вузького кола вчених, але й широких верств громадськості, людей, які шукають відповідь на одвічні запитання: «Звідки ми?», «Де наші корені?», «Де початок нашої цивілізації?». Книжка написана на підставі досвіду наукових досліджень трипільської культури, який складає на двох її авторів близько 70 років. Спогадів багато: це й археологічні розкопки та розвідки на полях кількох областей України, від Дністра та Дніпра; це десятки місяців, проведені в полі, сотні пройдених кілометрів, десятки розкопаних об’єктів, сотні тисяч знайдених трипільських артефактів.
   Тож запрошуємо до знайомства із трипільською культурою, або у подорож на пошуки Золотого Віку.

3

   Буренко К. І. Трипілля в течії віків / Катерина Буренко. – Київ : Прес-КІТ, 2012. – 495 с. : іл., табл., портр., мапи. – (Київщина історична).


   У книзі відображено історичні віхи розвитку тисячолітнього містечка (а нині села) Трипілля Обухівського району, що на Київщині. Непрості, часом драматичні історії події від трипільської доби і до нинішнього часу засвідчують древність і безперервність буття наших краян на цій придніпрянській землі. Це сторінки життя місцевих мешканців, які тут жили і творили від давніх-давен і до сучасності. Це життєпис Трипілля, в якому історичні факти переплітаються з місцевими легендами і переказами. Спогадами очевидців та рідкісними фото минулих століть.

4

   Відейко М. Ю. Подорож до прадавньої країни / Михайло Відейко ; [ред. В. С. Зацарний]. – Київ : Вища школа, 2011. – 167 с. : іл., табл.


   Спробуйте уявити собі багату, заможну країну, обмежену на заході Карпатами; а на сході – Дніпром. Край, мешканці якого живуть у достатку, ведуть жваву та вигідну торгівлю із Заходом і Сходом. Її мешканці широко відомі у навколишньому світі як хлібороби і вмілі майстри, могутні та відважні воїни, мудреці. Країна, мешканці котрої не потребують жодної візи, щоб перетнути всю Європу – аж до узбережжя Атлантичного океану. Країну, добробуту якої, можливо, заздрили її сусіди на півночі, сході та півдні.
  Ні, це не така собі казка із прийдешніх століть чи модерна комп’ютерна гра про державу Україна, котра успішно інтегрувалася, нарешті, у Європейську спілку. Ні, це зовсім не казка з майбутнього і не гра. Це наукова реконструкція, зроблена на підставі археологічних джерел-решток давно зниклих із поверхні землі поселень і поховань та знайдених у них посуду, інструментів, зброї при підтримці цілого арсеналу природничих наук – від геофізики до молекулярної біології. Це всього лише спомин про прадавню країну, котра існувала на цій землі ще якихось 5000 років тому. Це спогади про країну, мешканцям якої ми багато чим завдячуємо, історія якої стала інтегральною складовою історії України.     І нині серед нас живе чимало людей, чиї предки багато тисячоліть тому створили це диво на землях між Карпатами і Дніпром – Трипільський Світ.

6

   Відейко М. Ю. Світ Трипілля : давні хлібороби між Карпатами і Дніпром / Михайло Відейко. – Київ : Laurus, 2014. – 63 с. : іл. – (Історія на власні очі).


    Хто відкрив трипільську культуру? Як проводяться сучасні археологічні дослідження? У що вбиралися давні трипільці, яку їжу споживали, у яких будинках мешкали, яким богам поклонялися? Як робили славетні керамічні вироби і що означають малюнки на них? Про все це і багато іншого читач дізнається з візуальної енциклопедії, у якій вміщено понад 200 ілюстрацій – авторських фотографій із музеїв України, Румунії, Молдови, Угорщини, США; мап, схем та 3D реконструкцій. На сторінках цієї книжки загадковий світ трипільської культури відкриває свої секрети.

15

   Відейко М. Ю. Трипільська археологічна культура в Україні / Михайло Відейко. – Київ : Обласний археологічний музей в с. Трипілля, 2005. – 31 с. : іл. 


   Серед величезної археологічної спадщини України особливе місце посідає трипільська культура, з якою пов’язують процес створення підвалин сучасної цивілізації на території України – розвиток аграрних технологій, металургії, становлення певного світогляду та етнографічних рис, тощо.
   Поява трипільської археологічної культури понад сім тисячоліть тому стала одним із поворотних моментів в історії цього краю, багато в чому визначила його належність до європейської цивілізації.
   В короткому нарисі відображено картину, відтворену на підставі археологічних досліджень, які проводилися понад 130 років кількома поколіннями вчених.

5

   Відейко М. Ю. Трипільська цивілізація / М. Ю. Відейко. – Київ : Наш час, 2008. – 160 с.


    Ця книжка – розповідь про пошуки та відкриття, результати наукових досліджень давньої цивілізації мідного віку, яку ми називаємо трипільською. Дві із половиною тисячі років історії трипільської цивілізації стали відомі завдяки археологічним дослідженням.
   Нині ми знаємо, що впродовж майже двох із половиною тисяч років на землях України, від Карпат до Дніпра жили люди, які створили одну із найдавніших аграрних цивілізацій Європи. Сліди трипільців на нашій землі – це понад дві тисячі поселень, серед них – величезні, площею до 200–450 га протоміста із кількатисячним населенням. Вони збудували тисячі поселень, багато десятків тисяч жител (в тому числі і двоповерхові), вирощували хліб, видобували метал. Вони вшановували Богів, створили шедеври прикладного мистецтва – кераміку, статуетки які і нині вражають довершеністю форм та декору, користувалися піктографічною писемністю. Про всі ці досягнення піде мова на сторінках цієї книги. Трипільці були частиною світу давніх цивілізації Старої Європи, жили у часи, коли створювалися перші держави у Єгипту та Шумері. Про місце трипільців в давній історії теж піде мова у окремих розділах. За час, що минув із першого видання, археологами було зроблено нові цікаві знахідки, деякі із яких та розповіді про них доповнили зміст цієї книги.

7

   Відейко М. Ю. Україна: від Трипілля до Антів / Михайло Відейко ; [гол. ред. В. О. Зубанов]. – Київ : КВІЦ, 2008. – 280 с.


    Різні імена в давні часи носила наша земля, її ліси, ріки й рівнини: Кіммерія, Скіфія, Сарматія, Замор`я, Леведія, Дорі, Архейм, Русь, Борисфен, Данпрастадир, Істр, Тірас, Гіппаніс... Усі ці, часом незрозумілі, а то і взагалі невідомі нині назви було дано у давні часи представниками народів, що жили у нашому Краї. Що стояло за цими назвами, як жили люди, котрі придумали та промовляли ці слова? Десятки тисяч років давньої історії землі, що її сьогодні називають Україною, були відкриті завдяки польовим археологічним дослідженням впродовж останніх ста п`ятдесяти років. Щороку чимало експедицій шукають і знаходять у цій землі сліди минулих епох і подій. Із таких знахідок і складається мозаїка давньої історії. У книзі представлено її окремі сторінки, епізоди, які охоплюють період від трипільської археологічної культури (5400–2650 pp. до н. е.) до початку історії антів (IV–V ст. н. е.). Історичні події, викладені в книзі, співвіднесено до території України у її сучасних межах.

8

   Журавльов О. П. Тваринництво та мисливство у трипільських племен на території України / О. П. Журавльов ; [відп. ред. С. А. Скорий] ; НАН України, Ін-т археології. – Київ : Шлях, 2008. – 250 с. : іл., табл. 


   Ця монографія є результатом більш ніж тридцятирічних досліджень автором остеологічних матеріалів, знайдених під час археологічних розкопок поселень Трипільської культури на території України. В ній наведено видовий склад ссавців, а також дані про породний, віковий та статевий склад свійських тварин, які розводилися трипільськими племенами. Також проведені порівняння між трипільськими поселеннями, з яких були отримані омтеологічні матеріали, за всіма можливими на даний час археозоологічними показниками. Встановлені відмінності і у веденні тваринництва, і в розведенні різних порід свійських тварин навіть на поселеннях одного і того ж району і в Подністров’ї, і в Побужжі, і в Подніпров’ї майже на всіх етапах існування Трипільської культури, за винятком, можливо, етапу В 2. Проведено також порівняння між цими пам’ятками за значенням ролі мисливства на них. Останнє, можливо, дасть вказівку на співвідношення між відтворюючим та присвоюючим способами ведення господарства на них. Виходячи з археозоологічних даних, Трипільська культура уявляється як така, що складалася з конгломерату племен, розташованих навіть на одній і тій же території.

9

   Заєць І. І. Трипільська культура на Поділлі / Іван Заєць ; [наук. ред. В. А. Косаківський]. – Вінниця : Тезис, 2001. – 184 с. : іл. – (Витоки).


   Монографія археолога, професора Івана Івановича Зайця присвячена важливим виробничим, соціальним та духовним процесам, які відбувались на території Поділля в епоху ранньої землеробсько-скотарської трипільської культури у ІV–III тис. до н. е.

10

   Пассек Т. С. Трипільська культура : науково-популярний нарис / Т. Пассек ; відп. ред. Л. М. Славін ; АН УРСР, Інститут Археології. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1941. – 84 с.


   В розділах І–III подано історію перших відкрить і шляхи вивчення трипільських пам'яток на території України, використавши і деякі західноєвропейські аналогії. В розділах IV і V докладно спиняє на нових розкопах жител і родових трипільських поселень, проведених радянськими археологами, а також на питаннях давньої будівної техніки. В інших розділах розглядано різноманітні матеріали, які висвітлюють господарство носителів трипільської культури, – землеробство і скотарство (розділ VI), полювання, рибальство і збиральництво (розділ VII), ткацтво і гончарство (розділ VIII).
   Розділи IX і XI присвячені матеріалам, які характеризують ідеологічні уявлення і обряд поховання епохи трипілля. В розділі X дана коротка характеристика трипільської культури на пізньому етапі розвитку.

12

   Ткачук Т. М. Знакові системи трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності : мальований посуд етапів ВІІ–СІІVII. Ч. 1 / Тарас Ткачук ; наук. ред. В. О. Круц. – Вінниця : Нова Книга, 2005. – 418 с.


   Книга присвячена вивченню орнаментів однієї з найяскравіших культур енеоліту на територіях України, Молдови, Румунії.
   Книга орієнтована на фахівців у галузі семіотики, культурології, історії та на широкий читацький загал.

11

   Ткачук Т. М. Знакові системи трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності : мальований посуд. Ч. 2. Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем / Т. М. Ткачук, Я. Г. Мельник ; наук. ред. В. О. Круц. – Вінниця : Нова Книга, 2005. – 208 с.


    У дослідженні пропонується вивчення орнаменталістики у синхронії та діахронії з точки зору семіотики, що в свою чергу дозволило отримати нові дані щодо функціонування орнаментації мальованого посуду культури Трипілля – Кукутені.

13

   Хитрук В. О. Золота Булава. Духовний код Трипілля, України і Європи : [онтологія розквіту Індо-Європейської цивілізації в Україні, Європі і Світі від Палеоліту до сьогоднішніх днів] / Василь Хитрук. – Київ : Сучасний письменник, 2012. – 432 с.


   Нова онтологічна концепція розвитку науки, етноісторії, духовності, культури й Індо-Європейської цивілізації в Україні, Європі і світі. Етногенеза Українців, Слов'ян, Романо-Германців та інших народів від часів Палеоліту.
   Багатоілюстрована: понад 300 унікальних ілюстрацій.

14

   Черняков І. Т. Вікентій Хвойка : 1850–1914 / Черняков Іван Тихонович. – Київ : [Архетип], 2006. – 199 с.


   Це перша книга про Вікентія Хвойку – видатного українського дослідника археологічних пам’яток.
   Йому належить відкриття Кирилівської палеолітичної стоянки, трипільської, зарубинецької, черняхівської культур, князівських палаців, язичницького капища у Києві, розкопки численних стоянок, поселень, городищ, курганів різних часів. У науковій спадщині цього вченого важливе місце посідає розробка автохтонної теорії постійного розвитку слов’янського населення на території України від часів кам’яної доби, перших землеробів трипільської культури до часів Київської Русі, ХХ ст. Аналізуються основні археологічні відкриття В. Хвойки, його роль у створенні історичного музею у Києві, вплив на наукові розробки сучасних археологів та збереження історико-культурної спадщини в Україні.

Огляд підготувала І. В. Беновська

жовтень 2023 р., 15 джерел

Add comment


Security code
Refresh

ResourceТNPU

Ministry of Education and Science of Ukraine

Online resource TNPU

Разумков центр

Scientometry

Partners

We are on social networks