«Носій наукової думки світового значення про ґрунтоутворення»
(до 170-річчя від дня народження  Докучаєва Василя Васильовича –
природознавця, основоположника наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії)

 

dokyshajv

 

«У природі все краса, всі ці яри нашого сільського

господарства: вітри, бурі, посухи й суховії страшні

нам тільки тому, що ми не вміємо володіти ними.

Вони не зло, їх тільки треба вивчити й навчитися

управляти ними, і тоді вони будуть

працювати нам на допомогу»
В. В. Докучаєв.   

 

 

 

     Серед видатних російських учених, що створили науково обгрунтовану систему землеробства, почесне місце належить Василю Васильовичу Докучаєву – основоположникові сучасної науки про ґрунт – ґрунтознавства. Своєю всебічною, плодотворною науковою діяльністю Докучаєв не тільки створив науку про ґрунти, а й заклав основу нового, ландшафтного, напряму в географії.
      Василь Васильович Докучаєв народився 1 березня 1846 року в с. Мілюково, Сичовського повіту, Смоленської губернії. Середню освіту здобув у Смоленській духовній семінарії, а вищу — на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету, який він закінчив у 1871 р. Від 1872 року працює на посаді консерватора (хранителя) в університетському геологічному кабінеті.
       У 1877–78 роках взяв участь в організованих Вільним економічним товариством геолого-географічних «екскурсіях» чорноземною смугою Російської імперії, переважно Україною (у 1881 році знову відвідав Україну для уточнення висновків). Висунув теорію ґенези чорнозему. Тут він здійснив шість маршрутів, які перетинали у різних місцях лівобережну і правобережну Україну з півночі на південь. У його книзі «Російський чорнозем» (1885) опису цього регіону присвячена III глава.
      Вивчаючи «справжню чорноземну полосу», всесвітньовідомий природознавець зробив висновок про те, що «чорнозем — ідеальний ґрунт», який може й повинен стати «царем ґрунтів», бо «дорожчий за будь-яку нафту, всіляке кам’яне вугілля, дорожчий за золоті і залізні руди».
       У 1880 році обійняв посаду завідувача кафедри мінералогії (1881 – штатний доцент, 1884 – професор).
      У 1888–94 роках керував фізико-географічними дослідженнями Полтавської губернії, разом із колегами видав матеріали щодо оцінки її земель, статті, монографію «Наш степ раніше й тепер».
      1890 року запропонував створити у Полтаві природничий музей. Нижегородський і полтавський періоди життя й діяльності В. В. Докучаєва мають дуже важливе значення і їх варто визнати навіть найважливішими серед усіх інших періодів, саме у цю епоху остаточно склалися найголовніші погляди його на ґрунт і ґрунтознавство; сформувався його характер як ученого й громадського діяча; виробився вчитель і керівник молоді; покладено початок школи ґрунтознавців.
      У 1892 році очолив Особливу експедицію, споряджену Лісовим департаментом до Воронезької, Харківської та Катеринославської губерній задля запобігання ерозії ґрунтів, посухам і недородам.
       Від 1892 року виконував обов'язки директора Новоалександрійського інституту сільського господарства та лісівництва.
       У 1899 році сформулював так званий «закон зональності».
       Від кінця 1900 року тяжко хворів. Помер у Санкт-Петербурзі.
      В. В. Докучаєв був яскравою, самобутньою особистістю, одним із найбільш чудових представників плеяди вчених і суспільних діячів, що висунулися із самої гущавини російського народу.
     Вчення Докучаєва змушує нас сприймати землю як цілісне утворення, що саморозвивається (особливий планетний організм); ґрунт – найбільш діюча, провідна частина його. Людина набуває ролі геологічного фактору, пізнає могутність і владу над землею, здатність переробляти світ. Ця влада і ця здатність дедалі більше зростають.
     Докучаєв став творцем генетичного ґрунтознавства як науки, главою славної плеяди однодумців-натуралістів, їхнім натхненником на нові здійснення. Він створив національну ґрунтознавчу школу.
     Завдяки активній участі В. В. Докучаєва у всесвітніх виставках його наукові ідеї поступово стали відомі за кордоном, у 1889 р. російські ґрунтові колекції Докучаєва було експоновано на Всесвітній Паризькій виставці.
     Видатна постать Докучаєва стала взірцем для багатьох поколінь українських вчених-ґрунтознавців, які збагатили вітчизняну науку і культуру, розвинули і підняли на вищий щабель здобутки засновника ґрунтознавства.
     Всі іпостасі Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом "натураліст". Він ще був чудовим географом і геологом. Якими б науками Василь Васильович не займався, він завжди залишався природознавцем, натуралістом: прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв'язку частин, як єдине живе ціле.

 

Любити Землю кожен з нас повинен.
Досліджувати – місія не всіх.
Напевно не було й нема людини,
Що не шанує батьківський поріг,

 

Який в світ пізнання веде людину,
У простір невимовної краси.
Завжди хороший, добрий батько сину
Поради та знання передає,

 

Щоб той себе вмів реалізувати.
Принести користь людям та собі.
Тут варто Докучаєвих згадати…
Василь зростав в священика сім’ї

 

На принципах порядності й моралі,
З пошаною й любов’ю до Землі.
Він босоніж вивчав російські далі
І зрозумів, збагнув, відчув тоді,

 

Що батьківщина – це душі частина.
Земля – не просто поле чи стежки.
Земля – це Мати, що плекає Сина.
Вдивлявся він в річкові береги.

 

І першу свою працю наукову
Він рідній річці Касні присвятив,
Що протікає через Мілюково.
Себе в ролі дослідника відкрив.

 

Вивчає грунту кожен пласт сумлінно.
Розгадує походження верстви.
До нашої мандрує України,

Де чорнозем досліджує й грунти.

 

Здолати 10 тисяч кілометрів
Властиво людям сильним, вольовим.
Хтось обирає тишу кабінетну, –
Був Докучаєв іншим, не таким.

Старанно він вивчає чорноземи.
З’ясовує причини всіх засух
І пропонує рішення проблеми.
Всіх дивував його російський дух.

 

Постава горда вольної людини
Із поглядом проникливим, живим.
Упевнено, без сумніву, провини,
Й, водночас, залишаючись простим,

 

Наміченої цілі домагався,
Не визнавав ніяких перешкод.
Якщо за справу Докучаєв брався, –
То результат отримував народ!

 

Був практиком і лектором блискучим.
Чудово, вміло словом володів.
Нікому у житті не надокучив.
Ще дивувати й веселити вмів.

 

Йому властивий був дар провидіння.
Уміння спілкуватися з людьми.
Знав, що з любов’ю кинуте насіння
Обов’язково зможе прорости.

 

Земля, у трактуванні ґрунтознавця, –
Це цінний «чорноземний діамант».
В дослідника був ролі й виконавця.
Належно є оцінений талант

 

Цієї благородної людини
Із трепетним підходом до життя…
Земельні орендатори повинні
Збагнути, що й у грунту є душа.

 

Якби любов до Матінки-землиці,
Яка у Докучаєва була,
Ми відчували, – з жодної криниці
Зникати б не наважилась вода.

                                                                                                                          Зіновія Ірик   (бібліотека)

 

Бібліографічний огляд літератури

 

03

Докучаев, В. В. Сочинения : [в 9 т.]. Т. 3. Русский чернозем / В. В. Докучаев ; АН СССР ; отв. ред. : Л. И. Прасолов, Б. Б. Полынов. - М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1949. – 622 с.

 

  У третій том академічного зібрання творів великого природодослідника Василя Васильовича Докучаєва ввійшла класична монографія «Російський чорнозем». Сюди ж входять: вступна стаття академіка В. Р. Вільямса «Значення творів В. В. Докучаєва у розвитку ґрунтознавства», опублікована в 1936 році, і стаття академіка Л. І. Прасолова «До історії створення «Російського чорнозему».
  Ця праця В. В. Докучаєва відіграла особливу роль у розвитку природознавства і сільськогосподарської науки. Монографія є основою, міцним, надійним фундаментом як сучасного генетичного, агрономічного грунтознавства, так і сучасної агрономії чорноземної посушливої полоси.
  Створюючи «Російський чорнозем», В. В. Докучаєв наблизився до вирішення потреб сільського господарства чорноземної полоси і після засухи 1891 року у знаменитій книзі «Наші степи колись і тепер» виклав план перетворення природи і сільського господарства степів з метою цілковитої перемоги над засухою.
  «Російський чорнозем» являється аналогом першоджерела – виданню 1883 р., без скорочень та змін.
  Для зручності читачів в тексті і таблицях поряд з російськими мірами у квадратних дужках проставлені міри метричні. В окремих випадках, в міру необхідності, у квадратних дужках вставлені пояснюючі слова.
  До цього тому додається іменний предметний і географічний покажчики.

02

Докучаев, В. В. Сочинения : [в 9 т.]. Т. 8. Работы и выступления. Переписка / В. В. Докучаев ; АН СССР ; отв. ред. И. В. Тюрин. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 556 с.

 

  У 8 томі «Зібрання творів» В. В. Докучаєва завершується публікація робіт, відзивів, окремих його виступів і публічних лекцій (викладено їх зміст і повідомлення про них), як виданих уже, так і не опублікованих. Цей том вміщує геологічну карту Нижегородської губернії, карту грунтів і карту льодяникових відкладів Полтавської губернії, складені з участю і під редакцією Докучаєва, що не ввійшли у попередні томи, а також міститься записка П. В. Отоцького про заклади в Росії, на основі зібраних В. В. Докучаєвим і його співробітниками матеріалів про ґрунт, Ґрунтового музею і огляд російського відділу ґрунтознавства на Всесвітній виставці в Парижі у 1900 році (В. В. Докучаєву за пред’явлені експонати була присуджена найвища нагорода – Grand prix).
  Також у цьому  томі міститься ще переписка В. В. Докучаєва із закладами та окремими особами, його учнями і послідовниками, що доповнює наші уявлення про широке коло наукових і суспільних інтересів В. В. Докучаєва.

08

Докучаев, В. В. Сочинения : [в 9 т.]. Т. 9. Жизнь и деятельность

В. В.  Докучаева. Библиография трудов / В. В. Докучаев ; АН СССР ; отв. ред. И. В. Тюрин. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 327 с.

 

  Даний 9 том являється заключним томом академічного видання «Творів» В. В. Докучаєва. Сюди ввійшли: стаття професора С. С. Соболєва про розвиток головних ідей вченого і їх значення для сьогодення, складені Л. А. Чеботарьовою біографічний огляд «Василь Васильович Докучаєв» і «Основні дати життя і діяльності В. В. Докучаєва», а також архівні документи, що стосуються біографії вченого. Біографічний огляд містить ряд нових даних щодо життя та діяльності Докучаєва. Значна частина тому містить бібліографію творів, повідомлень і виступів ґрунтознавця (з їх анотаціями) і бібліографію робіт про життя та діяльність Докучаєва його сучасників (1875–1916 рр.) і наступного часу (1917–1958 рр.) – некрологи, спогади, статті. Опублікована бібліографія, яка охоплює всі праці Докучаєва і літературу про нього за багаторічний період, – беззаперечне свідчення значення творчості ґрунтознавця і його широкій популярності як ученого та громадського діяча.

04

Докучаев, В. В. Избранные сочинения : в 3 т. Т. 1. Русский чорнозем /

В. В. Докучаев. – М. : Сельхозгиз, 1948. – 480 с.

 

  В перший том із 3-томника «Вибраних творів» В. В. Докучаєва ввійшла його класична монографія «Російський чорнозем». Вибрані твори ґрунтознавця публікуються по першоджерелах. Дана робота друкується по виданню 1883 року.
  В історії ґрунтознавства це була перша закінчена робота на високому теоретичному рівні і насичена величезним фактичним матеріалом.
  В цій праці Докучаєв дав систематичний опис ґрунтів всієї чорноземної полоси Європейської Росії.
  В цьому томі видавництво повністю зберігає текст В. В. Докучаєва.

07

Докучаєв, В. В Наші степи колись і тепер : пер. з рос. / В. В. Докучаєв ; за ред. і з передм. В. Р. Вільямса і З. С. Філіповича . – К.; Х. : Держ. вид-во с.-г літ., 1979. – 140 с.

 

  Епіграфом до передмови своєї роботи «Наші степи колись і тепер» В. В. Докучаєв бере вислів “Natura non facit saltum” (Природа не робить стрибків). Цими словами автор підкреслює свої еволюційні погляди на геологічне формування українських степів Російської імперії, зокрема принцип про споконвічність степу і вчення про наступ лісу на степ.
  В першому розділі викладає останні найновіші на той час наукові думки та гіпотези в геології Російської імперії загалом та українського степу зокрема.
  Другий розділ дає детальну на той час географічну характеристику степів.
  У третьому розділі дано геологічну характеристику ґрунтів степів за географічною ознакою.
  В четвертому та п’ятому розділі автор аналізує, систематизує, узагальнює дані та знання про флору і фауну українського степу.
  Нарис клімату степу викладений В. В. Докучаєвим у шостому розділі цієї роботи.
  Останній розділ своєї праці автор присвятив проблемі водного господарства в степах тодішньої Росії.
  В. В. Докучаєв у книзі «Наші степи колись і тепер»  накреслив заходи по перетворенню степів, поліпшення водного режиму ґрунтів, створення стійкого до посух степового землеробства.
  Праця на час її видання була важливою віхою в розвитку геології тогочасної Російської імперії.

05

Баландин, Р. К. В. В. Докучаев : книга для учащихся / Р. К. Баландин. – М. : Просвещение, 1990. – 96 с. – ( Люди науки ).

 

  Книга знайомить читача з дитячими та юнацькими роками В. В. Докучаєва, що проходили на березі красивої річки Качні, серед мальовничих краєвидів, які мали великий вплив на формування характеру та свідомості майбутнього науковця, з його подальшими науковими та практичними дослідженнями, громадською діяльністю, а також з труднощами, з якими доводилось зустрічатися ученому, з бюрократизмом чиновників того часу.
  Дана праця адресована школярам середніх та старших класів.

13

Береговий, П. М. Видатні вітчизняні ботаніки / П. М. Береговий,

М. А. Лагутіна. – К. : Рад. шк., 1955. – 223 с.

 

  Книга містить 38 нарисів про найвидатніших вчених-ботаніків тогочасної Російської імперії та СРСР, в яких автори намагалися висвітлити основні етапи наукової діяльності цих вчених.
  Відзначаючи досягнення відомих ботаніків та їх великий вклад в науку, слід зазначити, що їх діяльність на той час ще не була достатньо висвітлена в науково-популярній літературі, а тому автори намагалися заповнити цю прогалину, наскільки це можна зробити в невеликій за обсягом книзі, знайомлячи читача з усім новим та цінним, що привнесли вони в науку.
  Читач має змогу коротко ознайомитись з життям та науковою творчістю славетного ґрунтознавця Василя Васильовича Докучаєва.

09

Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного ґрунтознавства /

Н. Б. Вернандер. – К. : Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 50 с.

 

  Дана праця вийшла друком у 1961 році.
 Перший розділ праці описує виникнення ґрунтознавства на Московщині  та його подальший розвиток у Російській імперії до появи В .В. Докучаєва.
  У другому розділі книги даються ґрунтовні біографічні дослідження життя та наукової діяльності В .В. Докучаєва.
 Заключний розділ цієї праці містить дослідження впливу наукової спадщини В. В Докучаєва на ґрунтознавство як науку СРСР в 50-ті – 60-ті роки ХХ ст.

16

Виленский, Д. Г. Учение Докучаева – Костычева – Вильямса о почве и ее плодородии : стенограмма публичной лекции, прочитанной в Центральном лектории Общества в Москве / Д. Г. Виленский ; Всесоюзн. общ-во по распространению полит. и науч. знаний. - М. : [б. и.], 1949. – 30 с.

 

  Автор книги описує розвиток ґрунтознавства як науки Докучаєим та його послідовниками.
 Віленський висвітлює суть та основні постулати вчення В В. Докучаєва про ґрунт, а також детально висвітлює проблему  лісорозведення в степу, аналізує наукову діяльність П. А. Костичева та В. Р. Вільямса на основі вчення В. В. Докучаєва, зокрема в напрямку вивчення родючості ґрунтів та їх впливу на ґрунтоутворення.

17

Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : научные основы почвозащитного земледелия / И. П. Герасимов. – М. : Мысль, 1986. – 124 с.

 

  Вступом до даної книги є біографічна довідка про життя та наукову діяльність В. В. Докучаєва.
  Перший розділ книги містить роздуми, судження, висновки та аналіз докучаєвської парадигми та побудованої на її основі радянської парадигми ґрунтознавства кінця 80-тих років ХХ століття.
  У наступному розділі автор аналізує місце і значення генетичної систематики і картографії ґрунтів для якісної оцінки ґрунтів в СРСР.
  Концепція елементарних ґрунтових процесів і значення її для уніфікованих систем класифікації ґрунтів розглядається в третьому розділі книги.
  В четвертому розділі Герасимов досліджує структуру ґрунтового покриву і його значення для картографії ґрунтів, районування ґрунтів та обліку земель.
  Абсолютний і відносний вік ґрунтів та їх значення  для розвитку (еволюції), швидкості деградації і відновлення потенційної родючості ґрунтів аналізується в наступному розділі.
  Останніх два розділи – присвячені динаміці ґрунту  та впливу людини на природні ґрунти.
  У висновку наводиться обґрунтування того, що ідеї радянської ґрунтознавчої науки основані на докучаєвському ґрунтознавстві і є його логічним продовженням та розвитком.

11

В. В. Докучаев и география, 1846-1946 / [отв. ред. А. А. Григорьев,

И.  П.  Герасимов]. – М. : Изд-во АН СССР, 1946. – 81 с.


  Книга «В. В. Докучаєв і географія» видана Інститутом географії Академії Наук СРСР до 100-річчя з дня народження науковця. Вона містить 6 статей-розповідей про вклад російського ґрунтознавця, агронома і геолога В. В. Докучаєва в географічну науку.
  Академік А .А. Григорьєв оцінює значення вченого для розвитку географії, І. П. Герасимов висвітлює вчення В. В. Докучаєва про зони природи.
  Географічні методи В. В. Докучаєва досліджуються в науковій статті Ю. А. Ліверовського.
  Стаття С .С. Соболєва знайомить читача з досягненнями вченого у геоморфології, а стаття Є .М. Лавренко   «Значення робіт В. В. Докучаєва для розвитку російської геоботаніки» є свідченням того, що вчений працював і в області геоботаніки.
  Заключною є стаття І. С. Лупинович «В. В. Докучаєв і землеробство».

20

Известия Биолого-географического научно-исследовательского института при Иркутском государственном университете им. А. А. Жданова. Т. 13. вып. ¾ / отв. ред. М. М. Кожов ; редкол.: М. М. Кожов, И. В. Николаев,

Е. В. Талалаев [и др.] ; отв. за вып. Е. В. Талалаев. – Иркутск : ИГУ им. 

А. А. Жданова, 1953. – 38 с.

 

  Збірник присвячений 50-тій річниці з дня смерті В. В. Докучаєва і 70-тій річниці з дня публікації його класичної праці – «Русскій черноземъ».
  Перша частина збірника – це біографічні дослідження І .В. Ніколаєвим наукової діяльності В. В. Докучаєва.
  В другій частині О. В. Макеєв досліджує педагогічну діяльность В. В. Докучаєва як педагога російської вищої школи, зокрема аналізується особливості побудови і викладення лекції науковцем, принципи відбору матеріалу, значення вступної та завершальної частини лекції для слухачів.

19

Калачиков, О. Т Великий російський вчений – основоположник науки про ґрунт В. В. Докучаєв : лекція / О Т.  Калачиков. – К. : [Б.в.], 1949. – 39 с.

 

  Дана книжка є опублікованою лекцією О. Т. Калачікова про наукову спадщину В. В. Докучаєва в агрономії загалом.
  Перша частина цієї роботи включає коротку біографію вченого та характеристику його основних наукових робіт.
  Друга частина – це коротка агрономічна характеристика ґрунтів України в 40-вих роках ХХ століття.
 Заключна частина лекції знайомить з комплексним планом перетворення природи в степових та лісостепових районах України, що перебувала на той час у складі СРСР, на основі плану Докучаєва як складової частини тодішньої більшовицької програми боротьби з посухою.

06

Кирьянов, Г.Ф. Василий Васильевич Докучаев. 1846-190  / Г. Ф  Кирьянов ; отв. ред. Ю. А. Ливеровский . – М. : Наука, 1966. – 291 с.

 

  В даній праці автор робить спробу охарактеризувати основні етапи життя В. В. Докучаєва, висвітлити важливі риси і сторони його наукової, філософської і суспільно-громадської діяльності з метою заповнення всіх білих плям в біографії та творчості вченого. При цьому він старається дотримуватись хронологічної послідовності.
  На противагу іншим працям, присвяченим опису життя і наукової діяльності В. В. Докучаєва, в даній монографії дається характеристика змісту головних ідей і структури визначних праць, що відображають важливі етапи його творчості. Через це автору з деяких питань не вдалося уникнути логічних повторень. Разом з тим ця праця не дає повного висвітлення всієї багатогранної і складної теоретичної та практичної діяльності ґрунтознавця.

12

Крупеников, И. А. Василий Васильевич Докучаев, 1846 – 1903 /

И. А. Крупеников, Л. А. Крупеников. – М. : Мол. гвардия, 1949. – 288 с. –

( Жизнь замечательных людей )

 

  Автор книги описує життєвий та творчий шлях Василя Васильовича Докучаєва, особливу увагу приділяючи його становленню як вченого.
  Дається змістовна характеристика та аналіз головних творів ґрунтознавця, таких як «Російський чорнозем» та «Наші степи колись і тепер».
  Багато уваги у книзі приділено дослідженню творчості учнів Докучаєва, а це: Сибірцев, Глінка, Вільямс, Вернадський, Левінсон-Лессінг та ін., що стали його вірними послідовниками, продовжувачами його вчення.
  Книга збагачена словником імен, що згадуються в тексті, хронологією основних дат життя і діяльності В. В. Докучаєва та бібліографією, що складається з трьох частин: основні праці В. В. Докучаєва; основна література про ґрунтознавця; бібліографічні покажчики праць Докучаєва та літератури про нього.

14

Научное наследство. Т. 2 / под ред.: С. И. Вавилова, Х.  С. Коштоянца,

Н. А. Фигуровског и др. – М. : Изд-во АН СССР, 1951. – 1110 с. - (Естественнонаучная серия).

 

  На відміну від першого тому «Наукової спадщини», що вийшов у світ в 1948 році, в даному, другому томі всі матеріали стосуються історії вітчизняної науки.
  В цілому цей том являє собою збірник документів про життя і діяльність природодослідників, що відіграли першочергову роль у вітчизняній та світовій науці, – вчених, досягнення яких являється невід’ємною частиною великої культури російського народу.
  Розділ «В. В. Докучаєв і В. І. Вернадський» містить переписку цих двох людей, яка розкриває співдружність великих вчених і єдність їх наукових поглядів та інтересів. Листи, повні глибокого змісту, містять багато запитань, що цікавлять вчених у зв’язку із грандіозними роботами, пов’язаними з перетворенням природи.
  Переписка охоплює період з 1888 по 1900 роки.
  Переписка Докучаєва і Ізмаїльського, опублікована вперше у цьому томі, являє собою особливий інтерес. Вона збереглась не повністю, особливо листи Ізмаїльського. Переписка цих двох вчених теж є свідченням їхньої тісної співдружності та співпраці.

10

Полынов, Б. Б. Василий Васильевич Докучаев: очерк жизни и творчества / Б. Б. Полынов, И. А. Крупеников, Л. А. Крупеников ; послесл. И. В. Тюрина . – М. : Изд-во АН СССР, 1956. – 278 с. – ( Научно-популярная серия ).

 

  В даній роботі висвітлені основні етапи життя Докучаєва, його наукова, громадська і педагогічна діяльність. Проте автори не ставили за мету детального опису всіх сторін наукової діяльності вченого, вважаючи, що це може зробити лише ґрунтовна спеціальна монографія.
  При написані книги були використані в тій чи іншій мірі майже всі опубліковані на той час праці Докучаєва, а також література про нього. Поряд з цим, у багатьох випадках вперше, в книжці використані різні документи, які зберігаються в Архіві Академії наук СРСР (особиста переписка Докучаєва), Державному історичному архіві Ленінградської області (справи Петербурзького університету), Музеї-архіві Д. І. Мендєлєєва при Ленінградському державному університеті ім. А. А. Жданова, Центральному державному воєнно-морському архіві.

01

Полынов, Б. Б. Роль Докучаева и Вильямса в естествознании и сельском хозяйстве / Б. Б. Полынов // Вопросы истории отечественной науки : общее собрание Академии Наук СССР, посвященное истории отечественной науки, 5 - 11 января 1949 г. : доклады / отв. ред. С. И.  Вавилов . – М. ; Л. , 1949 . – С. 465–483.

 

  Дана праця являє собою доповіді вчених на спільному засіданні Академії Наук СРСР, яке відбулось 5–11грудня 1949 року і присвячене проблемам вітчизняної науки.
  Книга містить шість великих розділи, перший з яких присвячений фізико-математичним наукам, другий – хімічним, третій – геолого-географічним, четвертий – біологічним, п’ятий – технічним і останній розділ присвячений суспільним наукам.
  Саме в четвертому розділі у своїй доповіді Полинов розкриває роль Докучаєва та Вільямса, цих двох видатних представників вітчизняної науки, у природознавстві та сільському господарстві.

 

Рекомендаційний список літератури

 

1.    Береговий, П. М.  Видатні вітчизняні ботаніки / П. М. Береговий, М. А. Лагутіна. – 2-е вид., переробл. і доп. – К. : Рад. школа, 1969. – 223 с.

 

2.    Докучаев Василий Васильевич // Большая советская энциклопедия : [в 50 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский ; редкол.: Н. Н.  Аничков, А. Н. Баранов, И. П. Бардин [и др.]. – М., 1952 – Т. 15 : Докеры–Железняков. – С. 7–9.

 

3.    Докучаев Василий Васильевич // Русский биографический словарь : в 20 т. / сост. П. Каллиников, И. Корнеева. – М., 1999. – Т. 6 : Грибовский–Дядьковский. – С. 329–330.

 

4.    В. В. Докучаев и А. А. Измаильский и их переписка, 1888–1990 // Научное наследство / под ред.:

С. И. Вавилова, Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровского и др. – М., 1951. – Т. 2. – С. 859–884.

 

5.    Из переписки В. В. Докучаева и В. И. Вернадского // Научное наследство / под ред.: С. И. Вавилова,

Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровского и др. – М., 1951. – Т. 2. – С. 761–855.

 

6.    Из переписки В. В. Докучаева и А. А. Измаильского, 1888–1900 // Научное наследство / под ред.:

С. И. Вавилова, Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровского и др. – М., 1951. – Т. 2. – С. 885–1026.

 

7.    Комментарии [Докучаев Василий Васильевич, 1846–1903] // Вибрані наукові праці академіка

В. І. Вернадського / редкол.: А. Г. Загородній, О. С. Онищенко, М. В. Багров [та ін.] ; авт.-уклад.: О. С. Онищенко, В. Ю. Афіані, О. Д. Василюк [та ін.]. – К., 2012. – Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. – Кн. 2 : Листування : Д–Я, ч. 1 : Д–Н. – С. 88–95.

 

8.    Кремень, А. С.  На малой родине В. В. Докучаева : по страницам географического календаря / А. С. Кремень, А. В. Германова // География и экология в школе ХХІ века : научно-методический журнал, 2009. – № 9. – С. 19-25.

 

9.    Крупеников, И. А.  Докучаев–Берг. Зоны природы – ландшафты / И. А. Крупеников // Академику Л. С. Бергу – 130 лет : сборник научных статей. – Бендеры, 2006. – С. 10–13. – Библиогр. в конце ст.

 

10.    Скрынникова, И. Н.  О переписке В. В. Докучаева и В.  И. Вернадского / И. Н. Скрынникова // Научное наследство / под ред.: С. И. Вавилова, Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровского и др. – М., 1951. – Т. 2. – С. 745–760.

 

11.    Страница из истории почвоведения (памяти В. В. Докучаева) // Вибрані наукові праці академіка

В. І. Вернадського / редкол.: Б. А. Маліцький, Ю. О. Храмов, О. П. Пилипенко [та ін.] ; авт. вступ. ст.:

Б. А. Маліцький, Ю. О. Храмов, О. П. Пилипенко ; уклад.: А. С. Литвинко, В. І. Оноприєнко, О. П. Пилипенко ; авт. комент.: Г. А. Будзика, О. В. Букалов. – К., 2012. – Т. 8 : Праці з історії, філософії та організації науки. – С. 191–204.

Підготували Ірик З. Й. та Шанайда О. І.

(березень 2016)

 

 

 

 

   

                                                                                                             

 

Add comment


Security code
Refresh