28 лютого 2013 року о 16 год. в Інституті мистецтв відбулася святкова академія «Взірець він благородної людини», присвячена 125-річчю від дня народження Василя Барвінського, видатного українського композитора ХХ століття.

фоторепортаж

Шановне товариство!

  Вже стало доброю традицією у нашому вузі, коли бібліотека спільно зі студентами та викладачами практикує проведення масових заходів, приурочених тій чи іншій події, особистості.
  Сьогодні ми зібрались у цій просторій аудиторії, щоб вшанувати пам’ять одного із найвизначніших композиторів Галичини першої половини XX ст., піаніста, музиканта, педагога, мистецтвознавця, громадського діяча нашого земляка Василя Барвінського, людини з досить таки складною й водночас величною долею, понівеченою майже десятирічною каторгою, автора дивовижної музики, сповненої витонченої краси, шляхетності виразу та щемливого передчуття, 125-річчя від дня народження якого нещодавно відзначила українська громадськість.
  Більш детальніше, грунтовніше і змістовніше про життєвий і творчий шлях композитора розкажуть нам наші науковці, а я лише кількома віршованими рядками попробую передати Вам свої настрої, переживання, враження на основі прочитаного про цю неординарну особистість.

Програма святкової академії "Взірець він благородної людини"

Присвята Василеві Барвінському

Його ім’я, що було призабуте,
Нарешті повернулось з забуття.
Він пережив в свій час гоніння люте
І 10 довгих років заслання.

Та табори мордовські не зламали,
Не похитнули віру у життя.
Рукописи помалу «воскресали»,
Що більшовицька знищила орда.

Взірець він благородної людини,
Шляхетним духом сповнений увесь.
Походить зі славетної родини.
Був знаний і відомий добре «десь».

Цей світ беріг ім’я його і твори.
На Батьківщині довго він мовчить.
Та згодом композитор «заговорить».
Фортепіано знову зазвучить.

Нотні листки злітались, мов лелеки,
Збережені, врятовані з вогню.
Друкує його твори світ далекий.
На Україні ж випала йому

Дорога хресна. Разом із народом
Сумирно на Голгофу він іде…
Гордитись українським славним родом
Європа, США, Японія буде!!!

Прийшла пора належне віддавати…
Бо хто, скажіть, повинен, як не ми
Ці імена забуті воскрешати,
Що навіть світом визнані були!?

Його творіння справді грандіозні.
Ця музика вилонює дива.
Тепер відомо: твори ці спроможні
Зворушувати будь-які серця.

Ми матимем можливості сьогодні
Переконатись в вірності цих слів.
Звучатимуть мелодії народні.
Торкнеться наших струн душевних спів.

Фортепіанній музиці властиво
У звуках гармонійних, чарівних
Народжувати в серці справжнє диво.
На шлях добра скеровувати злих.

Нечесних благородством надихати.
Гріховних на шлях істини вести…
Буде сьогодні музика звучати
З-під вправної студентської руки.

Поллється голос потічком живильним.
А ріки вражень вийдуть з берегів.
Що навіть сумнів зможе стати сильним.
Байдужих не буде між слухачів.

Бо ця Людина так могла творити, –
Заслухатися може й Сам Творець!
Талант від Бога вічно мусить жити
І до людських доноситись сердець!!!

Бібліографічний огляд літератури

Добіг мистецький вечір до кінця.
Останні ноти зіграно, акорди.
Та в душах наших музика жива
Відлунюватись довго буде гордо.

Ми зрозуміли з вечора цього
Феномен композитора, людини.
Переконались: музиці його
(Хоч з цілого доробку лиш частина

Увазі пропонована була)
Властиво є не просто дивувати, –
В когось надія в серці ожила.
Мав змогу хтось Святвечір пригадати.
А дехто сенс життя із нас збагнув.
Багато стали кращими душевно.
Хтось більше про Барвінського почув…
Байдужих серед нас нема напевно.

У цьому унікальність є митця:
Серця людські заповнювати змістом.
Хоч ця аудиторія й мала,
Якщо її порівнювати з містом, –

Та кожен з нас з собою понесе
На батьківщину вражень океани.
Бо музика – це те, що з серця йде!...
Шановні, дорогесенькі краяни

І всі, хто з інших регіонів є!
Спасибі всім: учасникам активним
І слухачам, що час таки знайшли
І зарядились гарним позитивом.

Викладачам, декану дяка теж.
Уклін усім, хто долучавсь до свята.
Та ставити на цім не будем меж.
Ще не одна буде знаменна дата.

Здоров’я всім бажаєм, доброти,
Удачі, творчих злетів і наснаги.
До рівня значно вищого зрости,
До визнання народного й поваги!