В придолі носить вересень до хати

рум’яні груші, сливи, аличу.

Трояндами зібрався привітати

людину добру, ввічливу, просту,

котру батьки Надією назвали,

щоб їм в житті надією була.

Любов у душу дівчинці вкладали,

щоб завше добродушною росла.

Відбилось це на виборі життєвім.

Призначення побачили своє.

Ще у дитинстві радіснім, щасливім

Ви твердо поспішали до мети.

– Навчатиму лише маленьких діток, –

заклалась твердо мрія в голові…

Пройшла зима, весна, минуло літо, –

З дипломом педагога у руці

в Плотицьку восьмирічку Ви прибули.

Позаду рідний був педінститут.

Чотири роки швидко промайнули, –

І знову Ви міняєте маршрут.

Тепер в ТДПІ веде дорога.

Студентам віддаєте досвід свій.

У всьому покладаєтесь на Бога

і впевнені в професії своїй.

Завжди своїм досягненням раділи.

Можливості давав Вам інститут.

– Потрібно далі вчитись, – розуміли.

До Києва проляже вже маршрут.

Наук педагогічних кандидатом

Ви стали і доцентом гарним є.

Доводиться багато працювати.

Друкуєте підручники, книжки.

Свої знання студентам віддаєте

І ставитесь з повагою до них.

Умієте душею їх любити.

Вчите сягати успіхів значних.

Життєве гасло – це «добро творити»

Й все, працею здобуте, берегти!

У злагоді в сім’ї навчились жити.

І гордитеся, тішитесь дітьми.

Син старший,  Ярослав, уже філософ.

Психологом буде Ваша дочка…

Збиваєте ногами вранці роси,

коли до груші тягнеться рука.

Милує око жимолость, зізіфус…

Ви посадили й виплекали сад.

А на вікні радіє сонцю фікус.

Зарум’янились сливи, виноград.

У квітнику троянди пахнуть, айстри.

Діапазон широкий вподобань.

Ви є своєї справи справжній майстер,

Що прагне вдосконалення та знань.

У Вас сьогодні ювілейна дата.

Вітання щирі линуть звідусіль.

Гостей чекає чепурненька хата.

На скатертині білій хліб та сіль.

І не лише… Збереться на веранді

Сім’я: матуся, діти, чоловік.

Зрадієте згуртованій команді.

Зозуля накує багато літ.

Колеги по роботі привітають.

Студенти поздоровлення пришлють.

В бібліотеці також Вас згадають.

У фондах праці Ваші віднайдуть.

А їх вже назбиралося чимало.

Це літо продотворним теж було.

Ніколи не буває щастя мало.

Воно у долі Вашій зацвіло.

Нехай цвіте ще довго і яскраво

На многії і благії літа!

У колі друзів за горнятком кави

Розгорнеться історія життя

Хорошої, відкритої людини

У спогадах, світлинах, наяву…

У кетягах червоної калини

Почне природа осінь золоту.

А Ви свою продовжите дорогу

До звершень, до здобутків, перемог.

За все, що є, подякуєте Богу.

Нехай й надалі Вас провадить Бог!