"Маруся Чурай – голос і душа пісенної України"

(до дня народження української поетеси, народної співачки)

(1625–1653)

 

"Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа"

/Ліна Костенко/

 

   Маруся Чурай – легендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень, які вона написала і які давно вже стали народними.

   Серед них найбільш відомимі: «В кінці греблі шумлять верби», «На городі верба рясна», «Ой у полі вітер віє», «Посіяла огірочки», «За світ встали козаченьки», у яких віддзеркалюються духовне багатство українського народу, неповторна краса рідного краю.

   Марусю традиційно називають "дівчиною з легенди", оскільки реальність її існування документально не підтверджується. Образ "української Сапфо" склався під впливом літературних творів ХІХ–ХХ сторічч (балад, поем, драм, повістей, романів українською, польською та російською мовами), створених на основі народних оповідань.

   Чураївна віддавна привертала увагу дослідників історії, фольклору, літератури. Її образ, оповитий таємничістю, ореолом міфічності, ставав центральним у творах різних літературних родів, її пісня «Ой не ходи, Грицю…» була сюжетною основою багатьох творів. Навколо постаті Марусі Чурай точилися і точаться полемічні баталії: опоненти, зійшовшись у словесному двобої, намагаються довести її реальність чи легендарність. Аргументи на користь певного твердження наводяться найнесподіваніші. Але сьогодні немає сенсу вступати в дискусію, щодо істинності існування української письменниці. Її реальність необхідно сприйняти серцем, її пісні треба перелити у власну душу. Емоційно-чуттєвий рівень – найкращий свідок справжнього існування піснетворки Марусі Чурай.

   Жила в Полтаві приблизно у 1625–1650-х рр. Хата батьків стояла на березі Ворскли, неподалік від Хрестоздвиженського монастиря. Батько – Гордій Чурай належав до козацького стану, можливо, був полковим осавулом. Якось, посварившись з одним шляхтичем, запальний козак вихопив шаблю і зарубав кривдника. Після того подався на Січ, взяв участь у козацькій війні проти Польщі під проводом П. Павлюка (Бута), потрапив у полон і був страчений у Варшаві у 1638 році. Маруся жила з матір'ю Горпиною. Дружина й донька народного героя користувалися повагою полтавців. Дівчину шанували не лише через славного батька, а також через особливий дар складати і чудово виконувати пісні. Маруся була наділена неабияким талантом імпровізації – свої думки могла викладати віршами.

   З біографічного нарису "Маруся Чурай, малоросійська співачка" письменника і журналіста О. А. Шкляревського (1837–1883 рр.): "Маруся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненька, струнка, як струна, з маленьким, але рельєфно окресленим під тонкою вишитою сорочкою бюстиком, з маленькими ручками і ніженьками. з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому виступав рум'янець, з карими очима під густими бровами і довгими віями... Голівку дівчини покривало розкішне, чорне як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими губками... Але при цьому у Марусі було круте, трохи випукле гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбинкою ніс".

   Чарівна зовнішність Марусі, її незвичайна обдарованість притягували до дівчини увагу парубків. У неї був закоханий Іван Іскра – син гетьмана Якова Остряниці, мовчазний, похмурої вдачі, але винятково правдивий і благородний юнак. Але Маруся любила іншого – Григорія Бобренка, сина полкового хорунжого, красивого й видного хлопця, який виявився слабовільним і безхарактерним. Піддавшись умовлянням матері, Гриць заручився з багачкою Галею Вишняківною, донькою осавула Федора Вишняка і небогою полковника Мартина Пушкаря. Маруся тяжко переживала зраду коханого, викладаючи свої страждання в рядках пісень. Коли ж Гриць одружився з Галею, тяжко захворіла. Попри сильний, вольовий характер, пробувала накласти на себе руки: кинулася з греблі у Ворсклу, але була врятована Іваном Іскрою. Невдовзі Маруся зустрілася з Грицем та його молодою дружиною на вечорницях, влаштованих Марусиною приятелькою Меланею Барабашихою. Ця зустріч сколихнула палку натуру дівчини. Нещасливе кохання, ревнощі, ображене самолюбство зародили в Марусиній душі план помсти. Знову полонивши Гриця своєю чарівністю, вона заманила його до себе і отруїла власноруч приготовленим зіллям із кореня цикути.

   За скоєний злочин Марусю ув'язнили в Острозі. Влітку 1652 року суд визнав її винною і віддав катам для відсічення голови. Вирок смерті скасувала грамота Б. Хмельницького про помилування, яку за якусь мить до страти (закуту в кайдани, ледь живу дівчину вже втягли на поміст) встиг доставити в Полтаву Іван Іскра. Подальша доля піснярки тлумачиться по-різному. За однією версією, після помилування Маруся сильно страждала, ходила на прощу до Києва, а повернувшись додому, рано померла від надмірних переживань і сухот. За іншою версією, Маруся пішла з дому назавжди й померла у каятті в якомусь монастирі в Росії.

   Марусі Чурай приписують авторство близько 40 пісень. Серед них найвідоміші: "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Засвистали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні...", "Сидить голуб на березі", "Зелененький барвіночку", "На городі верба рясна", "Котилися вози з гори" та інші. Ці пісні досі живуть у народі й користуються великою любов'ю і популярністю.

   У XIX столітті постать Марусі – талановитої складачки пісень, що отруїла зрадливого коханого, хвилювала багатьох діячів української культури. Так, тему отруєння невірного коханця обігрують. Левко Боровиковський у баладі «Чарівниця» (1834), де немає прізвища Чурай та Степан Руданський – балада «Розмай» (1854), де головну героїню звати Тетяна, а її коханого Гордій. Марусі Чурай присвячено оперету «Ой не ходи, Грицю…» (1876) харківського драматурга Володимира Александрова та драму Михайла Старицького з такою ж назвою. Проте це твори, в основу яких покладено пісню Марусі «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», а тому в них велика частка вигадки. Перша ж спроба показати події з життя Марусі Чурай належить письменникові Григорію Бораковському, який, використавши розповіді старого козака з Полтавщини, створив драму «Маруся Чурай – українська піснетворка». Через вісім років Володимир Самійленко написав віршовану драму «Маруся Чураївна», яка, проте, щедро пересипана авторськими домислами.

   У 1987 році в місті Полтава було споруджено «Співоче поле Марусі Чурай», а в 2006 році було встановлено пам’ятний монумент, який розмістили навпроти музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя.

   Образ Марусі Чурай не раз використовували літератори. Найвідомішим твором, який присвячений українській піснярці є історичний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

   Сьогодні Маруся Чурай асоціюється з піснею, а пісня викликає образ Чураївни; це два нерозривні поняття, що тривожать душу, спонукають її до роздумів про сокровенне.

 

Відділ комплектування фонду

та інформаційно-бібліографічного обслуговування

Інформаційний список літератури

 

1. Алексєєва Т. О. Маруся Чурай: жінка-легенда / Т. О. Алексєєва // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012. – № 3. – С. 32–34.

 

2. Банківська Н. Міфопоетичне мислення в романі Ліни Костенко "Маруся Чурай" / Н. Банківська, А. Яковець // Визвольний шлях. – 2005. – № 3. – С. 52–73.

 

3. Бевзенко Н. І. Роман Л. Костенко "Маруся Чурай" : історична основа твору, його сюжетна канва : 11 клас / Н. І. Бевзенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2011. – № 15. – С. 15–18.

 

4. Білоус Н. "Історії ж бо пишуть на столі..." : вивчення роману Ліни Костенко "Маруся Чурай" / Н. Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – № 4. – С. 10–12.

 

5. Бондаренко Л. Методична модель уроку за піснями Марусі Чурай : 8 клас / Лідія Бондаренко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2011. – № 6. – С. 22–25. – Бібліогр. в кінці ст.

 

6. Вихрист Н. С. Маруся Чурай – "Це голос наш. Це пісня. Це душа" : [сценарій виховного заходу] / Н. С. Вихрист // Позакласний час. – 2008. – № 1. – С. 32–33.

 

7. Вірьовкіна В. В. Роман Ліни Костенко "Маруся Чурай ": система образів. 11 кл. / В. В. Вірьовкіна // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – № – С. 39–41.

 

8. Волошин І. Гендерний підхід при викладанні української літератури в школі (на матеріалі роману у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай") / І. Волошин// Студентський науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – 2014. – Вип.  – С. 27–28. – Бібліогр. наприкінці ст.

 

9. Глеб О. Роль пейзажів у історичному романі у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай" та інтерпретація їх учнями під час роботи над текстом / Оксана Глеб // Українська література в загальноосвітній школі. – 2011. – № 7/8. – С. 30–32.

 

10. Грибан Г. П. Гортаючи сторінки історії Полтавщини / Г. П. Грибан, В. Ф. Халимон // Трагічна доля піснетворки Марусі Чурай. – Полтава : Дивосвіт, 2016. – С. 281–286.

 

11. Жидкова Н. Правова та моральна оцінка судочинства ХVII ст. за матеріалами історичного роману у віршах Л.Костенко "Маруся Чурай" : інтегрований позакласний захід : 11 клас / Н. Жидкова, Н. Шеметова // Історія України. Шкільний світ. – 2011. – №17  – С. 19–22.

 

12. Кроп Т. Чураївна, овіяна легендою / Т. Кроп // Літературна Україна. – 5 листоп. – С. 16.

 

13. Кулаківська Т. Пісні Марусі Чурай. Легендарна дівчина з Полтави. Трагічна історія життя. Пісні, що стали народними. "Засвіт встали козаченьки". Художні засоби : українська література: 8 клас / Тетяна Кулаківська // Українська мова і література в школах України. – 2015. – №12  – С. 38–41. – Бібліогр. в кінці ст.

 

14. Листопад О. Національна оперета прочитала "Марусю Чурай". По-своєму : [за історичним романом у віршах Ліни Костенко] / Олег Листопад // Урядовий кур'єр. – 2018. – 17 лют. (№ 34). – С. 8.

 

15. Маруся Чурай : критичний матеріал // Ой, не ходи, Грицю. Легенда про Марусю Чурай XVIII ст. – 10арк. – (Архів Г. Нудьги ; спр. 4). – Рукописні матеріали. – Зошит.

 

16. Мацапура В. Маруся Чурай як героїня повісті О. О. Шаховського «Маруся – малоросійська Сафо» / В. Мацапура // Слов'янський збірник. – Полтава : ТОВ «Фірма Техсервіс», 2007. – Вип. 7. – С. 57–64.

 

17. Мелешко В. Пісня, голос і душа народу – Маруся Чурай / В. Мелешко // Рідний край. – 2000. – № 1 (2). – С. 93–96.

 

18. Мельничайко В. З уявних сторінок неопалимої книги (мовна палітра першого розділу роману "Маруся Чурай" Ліни Костенко) / В. Мельничайко // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Літературознавство. – 2009. – Вип. 27.  – С. 154–159.

 

19. Наливайко І. «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» : [про Марусю Чурай] / І. Наливайко // Через літа, через віки...: історико-публіцистичні нариси. – Полтава : [б. в.], 2008. – С. 28–31.

 

20. Нудьга Г. До суперечок про Марусю Чурай : матеріали про життя і творчість М.Чурай / Григорій Нудьга // Ой, не ходи, Грицю. Легенда про Марусю Чурай XVIII ст. – 20 арк. – (Архів Г. Нудьги ; спр. 74). – Машинописні матеріали.

 

21. Огнева Л. Маруся Чурай – душа української козацької пісні / Л. Огнева // Україна козацька. – 2015. – № 13–14 (верес.–жовт.). – С 14–15, 16.

 

22. Одарченко П. "Маруся Чурай" Ліни Костенко / П. Одарченко// Українознавчі спостереження й фрагменти. – 2002. – С. 174–180.

 

23. Ой, не ходи, Грицю. Легенда про Марусю Чурай XVIIIст. – 5 с. : 210 арк. : 81 карт. – (Архів Г. Нудьги ; спр. 74). – Рукописні, машинописні і друковані матеріали. – Дублети. – Зошит. – Журнал. – Газети. – Текст: англ., лат., нім., пол., рум., угор., укр. мовами.

 

24. Оскоменко-Парулава Т. Засновниця пісні-романсу на Україні (Маруся Чурай) / Т. Оскоменко-Парулава // Слов'янський збірник. – Полтава : ТОВ «Фірма Техсервіс», 2006. – Вип. 5. – С. 37–40.

 

25. Павленко М. "Лісова пісня" Лесі Українки і "Маруся Чурай" Ліни Костенко як перегук епох та літературних поколінь : спроба літературного аналізу / М. Павленко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – № 1. – С. 66–82.

 

26. Ротач П. Вийшла Легендою з сивих віків : два етюди про Марусю і Гриця / П. Ротач // Рядки за рядками, літа за літами… / П. Ротач. – Полтава : [б.  в.], 2005. – С. 461–474.

 

27. Ротач П. Джерело міфу про Марусю Чурай і сучасна інтерпретація цього образу / П. Ротач // Народна творчість та етнографія. – 2001. – № 5/6 – С. 26–30.

 

28. Рудяченко О. Маруся Чурай: скласти хоч пізній вінець / О. Рудяченко // Дзеркало тижня. – 2018. – 11 серп. – С. 11

 

29. Савчук Н. Методика аналізу історичного роману Ліни Костенко "Маруся Чурай" / Надія Савчук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – № 2. – С. 2–6. – Бібліогр. в кінці ст.

 

30. Сакун В. Поет Іван Хоменко та його «Маруся Чурай»: [як зник документ про легендарну піснетворку] / В. Сакун // Вечірня Полтава. – 2020. – 11 берез. – С. 13.

 

31. Степаненко М. Коло Марусі Чурай / М. Степаненко // Народна творчість та етнографія. – 2008. – № 1. – С. 37–44.

 

32. Степаненко М. Маруся Чурай: фантом чи реальність / М. Степаненко // Українське слово. – 2017. – №37  – С. 10–11.

 

33. Топоруґ-Знаєнко М. Відновлення Себе через історію і міф: "Маруся Чурай" Ліни Костенко / Мирослава Топоруґ-Знаєнко // Слово і час. – 2019. – № 6. – С. 39–45.

 

34. Слабошпицький М. Українська Сафо / М. Слабошпицький // З голосу нашої Кліо. – Київ, 1993. – С. 209–211.

 

35. Фіщенко-Савицька Н. В. Маруся Чурай – символ нездоланої України (до 385-річчя від дня народження Марусі Чурай) : [сценарій виховного заходу] / Н. В. Фіщенко-Савицька // Все для вчителя. – 2015. – № 10. – С. 29–31.

 

36. Халімон В. Дівчина з легенди / В. Халімон // Зоря Полтавщини. – 2020. – 28 лип. – С. 5.

 

37. Хомут Г. Жанрова своєрідність роману Ліни Костенко "Маруся Чурай" в контексті європейського роману про митця / Г. Хомут // Магістр. – 2005. – Вип. 1. – С. 187–198.

 

38. Чередник Л. Ономаністичний простір роману Ліни Костенко "Маруся Чурай" / Людмила Чередник // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Сер. Філологія (мовознавство). – 2014. – Вип. 20. – С. 62–67. – Бібліогр. наприкінці ст.

 

39. Чхеідзе Н. Мавка та Маруся Чурай. Порівняння двох жіночих образів в українській літературі / Наталія Чхеідзе // Українська мова та література. – 2020. – № 2. – С. 50–62. – Бібліогр. наприкінці ст.

 

40. Шаруділова Л. Образ Марусі Чурай. "Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа" : літературно-музична композиція для учнів 9–11-х класів / Лідія Шарудінова // Українська мова та література. – 2017. – № 3/4. – С. 79–86. – Бібліогр. наприкінці ст.

 

41. Шекет Ю. Пісні й таємниці Марусі Чурай / Ю. Шекет // Жінка. – 2017. – № 11. – С. 14–15.

 

Художні твори про Марусю Чурай

 

42. Кобилянська О. Ю. Твори: Земля ; В неділю рано зілля копала / О. Ю. Кобилянська. – Сімферополь : Крим, 1971. – 461 с.

 

43. Костенко Л. Маруся Чурай: іст. роман у віршах / Л. Костенко. – Київ : Дніпро, 1982. – 13  с.

 

44. Кропивницький М. Л. Дай серцю волю, заведе в неволю: драма в 5-ти діях / М. Л. Кропивницький. – Київ : Мистецтво, 1950. – 69 с.

 

45. Луків М. Балада про Марусю Чурай : [вірш] / М. Луків // Бібліотечка "Дивослова". – 2009. – №  – С. 15.

 

46. Симчич Н. Маруся Чурай. Суд : [п'єса для шкільного театру за мотивами драми М.Старицького "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці" та роману Ліни Костенко "Маруся Чурай"] / Надія Симчич // Шкільний світ. – 2011. – № 29/30. – С. 46–51.

 

47. Солона С. І. Над Пивихою пісня лунає: поезія ; Остання сповідь Марусі Чурай : поема / С. І. Солона. – Полтава : [б. в.], 2004. – 120 с.

 

48. Сторожук В. Марусі Чурай : [вірш] / В. Сторожук // Бібліотечка "Дивослова". – 2009. – № 4. – С. 15–16.

 

49. Хоменко І. Є. Марина Чурай: драматична поема / І. Є. Хоменко. – Київ : Молодь, 1967. – 126 с.

 

50. Шутько Я. Чураївна: сонет / Я. Шутько // Рідний край. – 2003. – №  – С. 6.

 

Електронні ресурси

 

51. Валюх З. Словесний образ пісні в історичному романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» / З. Валюх [Електронний ресурс] // dspu.edu.ua : [сайт]. – Електрон. текст. дані. – [Б. м. : б. в.], 2016. – Режим доступу: http://dspu.edu.ua. – Назва з екрана.

 

52. Віють вітри, віють буйні (Маруся Чурай) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. parta. com. Ua.

 

53. Голос і душа пісенної України: Маруся Чурай (до 90-річчя від дня народження): віртуальна музично-бібліографічна розвідка для дітей старшого шкільного віку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.slideshare.net/slideshow/ss-45991444/45991444#1.

 

54. Загурська Е. Легенди про Марусю Чурай. Правда i домисли про українську народну поетесу / Е.Загурська [Електронний рсурс] // День : [сайт]. – Електрон. текст. дані. – Київ, 2006. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua. – Назва з екрана.

 

55. Ліна Костенко – Маруся Чурай (Аналіз) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrclassic.com.ua.

 

56. Мариняк Р. С. «Маруся Чурай» Л. Костенко в контексті інтерпретацій легенди про піснетворку-отруйницю / Р. С. Мариняк [Електронний ресурс] // Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки : [сайт]. – Електрон. текст. дані. – [Б. м. : б. в.], 2018. – Режим доступу: http://philosophy.karazin.ua. – Назва з екрана.

 

57. Маруся Чурай [Електронний ресурс]. – Режим доступу : uk.wikipedia.org/wiki/.

 

58. Маруся Чурай – Ліна Костенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrcenter.com.

 

59. Пісні Марусі Чурай. Легендарна поетеса з Полтавщини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: school.xvatit.com.

 

60. Пісні Марусі Чурай. “Віють вітри”, “За світ встали…” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zno.if.ua.

 

61. Романтичний характер пісень Марусі Чурай [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. br. com. ua.

 

62. Степаненко М. Маруся Чурай. Трагедія безсмертної українки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: storinka-m.kiev.ua.

 

63. Чурай Маруся – Твори. Поезія. Поеми. Вірші [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ukrlit.org /churai_marusia/tvory.

 

Список підготувала С. Б. Тененьська

січень 2025 р., 63 джерела