«Поетка вогненних меж»
(до 120-річчя від дня народження Олени Іванівни Теліги –
української поетеси, літературної критикині, діячки ОУН)
"Життя - це боротьба, а боротьба –
це справжнє життя"
О. Теліга
Олена Теліга – відома українська поетеса, публіцистка, літературний критик, громадський діяч ОУН.
Лірична і романтична вдача збудила в ній поетичне слово, а драматична недоля України спонукала встати до лав борців за її визволення.
Талановита поетеса, жінка героїчної долі Олена Іванівна Теліга (1906–1942), прожила недовге життя, але залишила по собі пристрасні і глибокі твори, в яких зосередилися основні проблеми української тогочасності. Вона була організатором і головою Спілки українських письменників в окупованому німцями Києві.
Історики називають Олену Телігу другою Лесею Українкою. Цих двох жінок і великих українок ріднить насправді дуже багато спільних рис характеру. Вони не тільки обидві майстерно володіли словом перетворюючи його на зброю, а й мали чітку громадянську позицію і величезне бажання здобути кращу долю для України.
Олена Іванівна Теліга народилася 21 липня 1907 року у Підмосков’ї. У 1917 році батька Олени, інженера Івана Шовгеніва запрошують на роботу до Києва, він стає професором Київської політехніки. Олена опановує у Києві науку в одній із гімназій столиці. А у 1922 році родина емігрувала до Чехії. Там батько Олени дістає призначення ректора Української Господарської Академії, а Олена поступає на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі. Навчаючись у Празі, Олена Теліга розпочинає свою літературну діяльність.
Її вірші з’являються на сторінках «Літературно-Наукового Вісника» та інших часописів. У Празі Олена знайомиться із своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою.
У 1941 року Олена з чоловіком повертаються із еміграції до Києва, де Олена Іванівна організувала Спілку українських письменників і стала видавати тижневик української літератури і мистецтва «Літаври», на сторінках якого переконувала, що крах більшовизму – перший крок до Незалежності України.
Спадщина Олени Теліги невелика за обсягом, але вельми значна за своєю сутністю і публіцистичною спрямованістю, характерною для поетів «празької школи». Остаточні зміни у світогляді майбутньої поетеси й революціонерки відбулись після її вступу на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту ім, М. Драгоманова в Празі, де вона близько познайомилась із Н. Лівицькою-Холодною, Ю. Дараганом, Є. Маланюком, Л. Мосендзом, О. Ольжичем та іншими талановитими письменниками «празької школи».
Головною метою, якої домагалася Теліга та її соратники, було відродження української мови та культури. У поезії Олени Іванівни важливе місце займала і тема ролі жінки в суспільстві, та в житті нації. Жінка, на думку поетеси, – це не квола істота, не рабиня, а помічник і надійний тил чоловіка-воїна, це новий тип особистості вольової і цілісної. Досить цікавою є поезія, яку Олена Теліга присвятила чоловікам, прагнучи нагадати, що бути чоловіком, означає бути, насамперед, борцем, воїном, а місія жінки – надихати, підтримувати, бути поруч до останнього.
За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки (всі вони вийшли після), «На чужині» (1947), збірка «Олена Теліга» (1977), «Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича» (1994), збірник «О краю мій» (1999), а більша частина її віршів, на жаль, загубилася.
Олена Теліга передбачила і свою власну смерть. У творі «Лист», вона звертаючись до Всевишнього, просить для себе «гарячої смерті, а не холодного вмирання». 21 лютого 1942 року Олена Теліга була розстріляна нацистами у Бабиному Яру. Життя і смерть поетеси зробили її справжнім символом невмирущості Української Нації.
І, сьогодні, твори Теліги мають особливе, актуальне значення, вони надають впевненості і віри в нашу перемогу у російсько-українській війні, де гинуть кращі із кращих наших Героїв, віддаючи своє життя за територіальну цілісність України, за мирне майбутнє наших дітей.
Це особистість, на яку можна рівнятися. Поетеса, до чиїх слів варто прислухатися. Жінка, якою варто захоплюватися. Олена Теліга – це та людина, яка вміла бути різною, але завжди була собою. Ця жінка – окраса української поезії. Це людина-борець, яку неможливо забути.
Інформаційно-бібліографічний відділ
Бібліографічний огляд літератури
Вибрані твори / Олена Теліга ; упоряд. О. Зінкевич ; передм. Є. Сверстюка. – Київ : Смолоскип, 2014. – 534 с. : портр. – Бібліогр.: с. 323–328.
До збірки увійшли всі її відомі поетичні, центральні публіцистичні твори та добірка листів. Книжку доповнює важлива стаття про життя і творчість Теліги, яку написав її побратим – Олег Штуль-Жданович, а також – численні спогади інших соратників поетки, підбірка літературно-критичних статей, присвячених її творчості (як сучасників Олени Теліги, так і теперішніх авторів), анотований покажчик імен і вибіркова бібліографія.
Видання призначене для студентів, викладачів, широкого кола зацікавлених осіб; може бути використана як посібник у школах і вищих навчальних закладах.
Вечірня пісня: вибрані поезії / Олена Теліга. – Київ : Кондор, 2020. – 68 с.
Одна з головних тем лірики О. Теліги – роль жінки в суспільстві, в житті нації. Жінка, на думку поетеси, – це не квола істота, не рабиня, а помічник і надійний тил чоловіка-воїна, це новий тип особистості – вольової і цілісної. За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки, всі вони вийшли після її гибелі, а більша частина віршів, на жаль, загубилася.
Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича / О. Теліга, О. Ольжич ; передм. Г. Шиманська. – Київ : Фундація ім. О. Ольжича : Вид-во ім. О. Теліги, 1994. – 48 с. : фот.
В основу книжки лягли дві поетичні збірки, які стали даниною пам’яті видатним українським поетам Олені Телізі та Олегу Ольжичу.
Душа на сторожі: вибір з поезій / Олена Теліга. – Мюнхен : Культура, 1946. – 31 с.
"Вірші, з яких зложена збірка "Душа на сторожі", збережені були одним з революційних друзів Олени Теліги. Вірші ці - відомі зі сторінок журналів - в сукупності творять певного роду підсумок мистецької та ідейної дороги поетки-революціонерки: починаючи з її молодечих поривів за далекими обріями й поступового усвідомлення себе й українського світа в поезії аж до включення в організовані лави української Революції. Свій останній, найвищий духовий досвід - націоналістичного підпілля й суворих вершин київської дійсності 1941-42 рр. - не встигла Олена Теліга поезію перелити. Була німецьким займанцем в Києві закатована, бо з непохитною вірою палила лампаду в чорну ніч. На сторожу українського національного світу встала її душ.
О кра
ю мій… : твори, документи, біографічний нарис / О. Теліга ; упоряд. та авт. вступ. ст. Н. Миронець. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. – 496 с.
У виданні наведено поетичні і прозові твори талановитої української поетеси та активної громадської діячки Олени Теліги.
Подано велику кількість фотографій, документи, а також нарис доктора історичних наук Надії Миронець ”І злитись знову зі своїм народом” про життя і творчість поетеси, написаний на основі документів, листів, спогадів сучасників.
Листи. Спогади / Олена Теліга. – В-во імені Олени Теліги, 2004. – 400 с.
У книжці наведено 65 листів і листівок талановитої української поетеси, активної громадської діячки Олени Теліги до різних адресатів: Михайла Теліги, Наталії Лівицької-Холодної, Дмитра Донцова, Уласа Самчука, Олега Лащенка, Богдана-Ігоря Антонича та інших. Це яскраве свідчення того, якими морально-етичними і світоглядними засадами керувалася вона у своєму житті.
Другу частину книги становлять спогади сучасників Олени Теліги, а також фотографії, частина яких публікується вперше.
Ця публікація листів Олени Теліги та спогадів про неї сприятиме подальшому поглибленому вивченню життєвого та творчого шляху української письменниці-патріотки, що віддала життя за незалежну Українську державу.
Напередодні. Поезія, проза, публіцистика / Олена Теліга. – Київ : Фоліо, 2023. – 158 с.
«Напередодні» – збірка поезії, прози й публіцистичних творів Олени Теліги. Уся лірика поетеси сповнена оптимізмом, любов’ю до життя і Батьківщини.
У поезії авторка постає мрійливою, романтичною і пристрасною, розмірковує над роллю жінки в суспільстві, засуджує рабську покору.
Публіцистика Теліги багатогранна. У статтях «Партачі життя», «До проблеми стилю» вона аналізує український літературний процес. Про ідеал української жінки йдеться в «Якими нас прагнете». У статті «Розсипаються мури» пише про те, що треба будувати українську державу у свідомості кожного українця.
Радість / Олена Теліга. – Київ : Мультимедійне вид-во Стрельбицького, 2017. – 47 с.
Поезії Олени Теліги – це енергія життєствердження, оптимізму й натхнення. Бути сильною, сховати біль, віддати перевагу дзвінкому сміху – така прерогатива ліричної героїні.
Завжди можна знайти приводи для радості, яка втілюється у метафоричному образі безжурного вітрогона-хлопчини.
Твори поетеси символічні, для них характерним є багатий асоціативний ряд та метафорика.
***
Жулинський М. Олена Теліга. Духовна велич героїчного чину / Михайло Жулинський // Михайло Жулинський Українська література: творці і твори: учням, абітурієнтам, студентам, учителям. – Київ : Либідь, 2011. – С. 651–669 : фото. – Бібліогр. наприкінці ст.
Цю свою книжку Микола Григорович Жулинський замислював як велику шпаргалку – підручний літературознавчий матеріал із текстами. З п’ятдесяти нарисів-есеїв, героями яких є як широко-, так і маловідомі українські митці, автор творить велике панно – цілісний портрет національної літератури XIX–XX ст. Важливим складником цієї своєрідної антології є художні тексти, ретельно дібрані до кожного нарису, серед них – раритетні чи призабуті. Для тих, хто вивчає чи викладає українську літературу, всіх небайдужих до історії й сучасності української словесності.
Коломієць Р. Олена Теліга / Ростислав Коломієць. – Київ : Фоліо, 2020. – 128 c. – (Знамениті українці)
Олена Теліга (справжнє ім’я – Олена Іванівна Шовгенева, 1906–1942) – українська громадська діячка, поетеса, літературний критик, яка перші роки свого життя провела в Росії і здобувала освіту в руслі російської культури. Проте у вирі революції зробила свідомий вибір, усвідомивши себе українкою, і залишилася непорушною у своїх переконаннях до кінця життя, яке цілком присвятила боротьбі за Україну.
Її поетичну спадщину становлять всього 38 віршів, але сила їхнього духу вражає. Під час німецької окупації працювала в Києві, очолювала спілку письменників. У 1942 році була розстріляна німецькими окупантами в Бабиному Яру.
Миронець Н. І. Олена Теліга / Н. І. Миронець. – Київ, 2009. – 62 c. – (Великі українці).
У книзі в науково-популярній формі розповідається про життєвий і творчий шлях відомої української поетеси, публіцистки і громадської діячки Олени Теліги, розстріляної нацистськими окупантами в Києві в Бабиному Яру в лютому 1942 року.
Означені основні віхи біографії цієї Великої Українки, становлення її поетичного таланту та світогляду як української націоналістки. Вихована в зросійщеній родині, вона повернулася до своїх національних коренів і стала полум’яною українською патріоткою, палкою поборницею відновлення самостійної Української держави.
Для всіх, хто цікавиться українською історією та літературою.
Чемерис В. Л. Амазонка. Соловки / В. Л. Чемерис. – Київ ; Харків : Час читати, 2016. – 512 c.
Книга Валентина Чемериса присвячена поетам XX століття, імена яких стали символами великої жертовної любові до України, незламності духу, правди й боротьби.
Що спонукало Олену Телігу, героїню повісті «Амазонка», вишукану красуню-аристократку, не менш прекрасну поетесу, яку називали новітньою Лесею Українкою, ступити на кривавий шлях боротьби за визволення Батьківщини? Письменник зображує жінку, що вміє і страждати, і радіти, і бути ніжною, але коли перед нею ворог – стає хороброю та незламною. Такою й зустріла Олена свою смерть у горезвісному Бабиному Яру в Києві в лютому1942 року, де її, патріотку, члена ОУН, розстріляли німецькі фашисти.
Огляд підготувала С. Б. Тененьська
12 джерел, липень 2026 р.