ГНАТЮК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ

 

09.05.1871 - 06.10.1926

 

Життєпис                                                       Бібліографія публікацій                                  Фотогалерея                              

Наукова діяльність                                  Повнотекстові видання                                          Нагородження

 

 

 

gnatjyk“Феноменально щасливий збирач усякого етнографічного матеріалу, якому з наших давніших збирачів, мабуть, не дорівняв ні один”.
І. Франко

 

   Серед видатних учених, уродженців Тернопільщини, чільне місце належить Володимирові Михайловичу Гнатюкові. Феномен цієї людини можна зрозуміти, звернувшись до тієї багатої спадщини, яку він залишив. Це був видатний фольклорист, етнограф, мовознавець, літературознавець, історик, журналіст, редактор, книговидавець, перекладач, соціолог, демограф.
   Зі звичайних сільських хлопців у відомі і шановані науковці вибився Володимир Гнатюк – син дяка із села Велеснів, що у теперішньому Монастирському районі. Проте, наука коштувала йому численних хронічних недуг, з якими довелося боротися ціле життя.
   Про його справді титанічну наукову роботу свідчать близько 300 праць – монографій, статей, рецензій тощо. Загальний обсяг фольклорних збірників, виданих упродовж лише двадцятиріччя (1897–1918 рр.), становить близько 6000 сторінок. Володимир Михайлович прийшов в українське народознавство, аби своїми руками підняти на висоти всеєвропейської науки такі пласти, що під силу хіба що цілим поколінням.
   Великий вплив на зацікавлення молодим етнографом народознавством мали М. Грушевський та О. Колесса, чиї лекції В. Гнатюк слухав, навчаючись у Львівському університеті. Не менш важлива роль у долі вченого відводиться і І. Франку та його журналу “Житє і Слово”, де Володимир Михайлович друкувався.
   Працьовитість Володимира Михайловича була гідна подиву. Однак напружена наукова та суспільно-громадська діяльність не могла не відбитись на здоров’ї вченого. У 1902 р. у нього з’явилися ознаки туберкульозу, а згодом і інші хвороби.
   Після 1903 року через поганий стан здоров’я вчений вже не виїжджав в експедиції: організував збирання фольклорних матеріалів через численних кореспондентів – учителів, студентів, освічених селян.
   1918 р. кандидатуру В. Гнатюка було висунуто у перші академіки новоутвореної Української Академії наук у Львові, однак, академіком став лише у 1924 р.
   6-го жовтня 1926 року о шостій годині вечора серце Володимира Михайловича перестало битися. Поховали видатного вченого на Личаківському кладовищі недалеко могили його друга і учителя Івана Франка.
   Він був першим, хто вивів українську фольклористику на широкий шлях європейської науки. Усе багатство й розмаїття творчої спадщини Володимира Гнатюка й досі, на жаль, не вивчено. Нині нам випадає нагода осягнути створений ним золотий фонд не лише української чи слов'янської, а й світової етнології.

  Copyright © 2015 ---. 

All Rights Reserved.

bahis siteleri travesti porno porno indir porno indir mersin escort instagram takipçi hilesi